Вітаю, любі!
Оскільки тепер розділи будуть через день, вирішила ще трохи залізти у блог…
Щоправда, буде трохи сумним, скоріш за все. Згадалось, що під час написання Капучино я пообіцяла одній людині прочинити завісу стосовно особистостей Емми та Алекса. Можливо, хтось назве це божевіллям або чимось подібним… Але є, як є і цього не змінити.
Почну з того, що, як зрозуміли читачі, центральна тема Капучино втрата та життя… Хоча я поміняла місцями деякі речі у книзі, щоб мені було трохи легше. Можливо, в когось виникали запитання стосовно багатьох моментів у сюжеті, особливо стосовно Емми, втрати дитини та подій на терасі з Еммою…
Тож. Це власний досвід.
Почну з Алекса. Його прообраз це - мій син, Олександр, якому вже майже 17 років. Загалом й Ксандр пішло від його імені… Але не про це. Його розум дивував мене з самого початку, часом навіть дивно було дивитись на те, як він відрізнявся від інших дітей своїм мисленням та й тепер не менше. Його пристрасть до комп’ютерів частково надихнула мене до написання Привида, але в першу чергу вагому роль зіграла війна… Тож, герой Привида має ось таке “походження”.
Щодо Емми… вона початок. На 6 міс. вагітності її не стало й лікарі так і не дали пояснення чому, коли все було добре... Вже тоді я дала їй ім’я й мала необачність дивитись на неї на моніторі. В Капучино я облегшила цю мить, оскільки це було важко так досконально повернутись туди. Тому скоротила строк у героїні й обмежилась серцебиттям дитини, ну і відійшла вона швидше та “легше”. А насправді ж, моє катування тривало майже рік і занурення у депресію… Весь рік перед очима був один момент, коли вона чухала свою голівку на моніторі та ворушила рученятами. Не було різниці спала я чи ні - вона завжди була переді мною… Наскільки було важко - зрозуміло з певних розділів Капучино та подій на терасі. Тільки насправді то був балкон та мій син, якийсь чомусь прокинувся вночі та з плачем шукав мене. Віком був приблизно, як Емма у книзі. Чому - для мене досі загадка, але дива трапляються…
Тому в капучино Емма такий собі янгол, бо я захотіла хоч так дати їй життя. Якоюсь мірою вона його отримала…
Багато хто хотіли, щоб про Емму була окремо книга, але поки що не готова, аж на її книгу наважитись, хоча бажання є…
Психологиня довгий час намагалась “достукатись” до мене, але мені було байдуже. Потім, в одній з розмов, вона дізналась, що я пишу оповідання, але через втрату кинула це. Та вона порадила повернутись до написання й на папері виливати все, що мені болить. Спершу було важко, а на той час було написане “Ніколи не знаєш, що буде далі…”, не досконало, але тоді я почала по трохи писати продовження… І вийшло те, що вийшло. Але книги, повернули мене “до життя”, хоча й на безліч запитань я відповіді так і не отримала. Втім, те, що мене не згубило, зробило мене сильнішою. Сумний, жорстокий, але досвід, який став моєю складовою.
Словом, якось так і з'явились ці два персонажі, яких я так люблю… Сподіваюсь, я вас не втомила своїм, може комусь здасться "ниттям", але знаєте, навіть приємно від того, що поділилась. Знаю, що хтось міг проходити щось подібне, хотілося б, щоб біль вас не з'їдав, бо життя одне… Спробуйте теж відпустити те, що вас руйнує…
Дякую, що потратили свій час на мене та на Емму з Алексом.
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОооо, це неочікувано. Я давно зрозуміла, що багато чого вмцій історії взято з вашого власного життя, але щоб так...❤️напевне дійсно, зрозуміти може той хто пережив подібне, інакше цеий близько не стоятиме поряд. У мене нажаль є подібний досвід , я свого первістка втратила на 7 тижні, досі пам'ятаю скільки днів проревіла вовком, і хоч зараз і пройшло вже 15 років і у мене росте 3 дівчаток я не раз собі згатувала те перше...не раз питала себе а чи це можливо був хлопчик чи так само дівчинка.... нажаль. З часом біль притупляється але ніколи не забувається...
Зараз ми маємо можливість читати неймовірну історію про просто неймовірних людей...і дякую вам що ви відкрили очі на стільки речей в цій історії. Тепер читаючи дальше історію привида я завжди бачитиму вас в о бразі Інни...дуже сподіваюсь, що ваш Марк залишився так же само поряд ...довів, що вартий такої неймовірної жінки❤️❤️❤️
Надія Сушкова, Обіймаю вас❤️
Люба, обіймаю тебе❤️
Ти дуже смілива та неймовірна, що ділишся особистим болем не лише в книзі, а й тут, в блозі.
Про Алекса, псевдонім та твого сина я здогадувалася)) Добре, що він в тебе такий є))
Юлія Міхаліна, Ага)
хм. може не зовсім в тему )
але десь прочитала, що у психології можна навіть лікуватись через літературу з елементами БДСМ ...оце прямо відкриття. тут на сайті я теж несподівано книжку таку прочитала. хоча і тема не моя і нюансів звісно не знаю)
ну представники цієї "субкультури" у своєму ДОБРОВІЛЬНОМУ вподобанні теж щось знаходять же))
Іра Сітковська, Здається, ніколи усім не вгодиш)) Більше схоже, що захотіли і вашим, і нашим зробити))
Ох, сонце
Я так і знала, але не наважувалася спитати. Бо надто реальний біль, надто проникливий, надто відчутний, щоб його проігнорувати. В книжці Інна так страждає, що, здається, сам почнеш зараз вити і чути серцебиття.
Обіймаю тебе. Ти залишила своїх янголів на сторінках книжок.
Selene Evance, Дуже дякую) Інакше не можна)
Добре, що ти вистояла після всього. Добре, що змогла виписати свій біль, хоча навряд чи він пішов повністю. Добре, що ти тут. І ти пишеш. Обіймаю тебе)
Лара Роса, Так...
Ця книга дійсно виходить особливою. Хотіла написати про це коментар, а тут ваш блог. Одна справа коли автор вміє гарно описати емоції та героїв і інша справа коли автор вкладає в це частину себе. От читаєш, ніби звичайні слова, але вони наче живі, пропитанні болем, чимось таким особливим. І не розумієш чому так торкається?
Тепер все стало зрозуміло...дякую, що поділилися. Це дійсно дуже сміливо відкрити своє ❤ іншим. Нехай все в вас буде добре.
Інна Турянська (Innaturianska), Вам дякую за такі гарні слова та що поринули у світ моїх героїв, частково разом зі мною)) Підтримка ваша важлива) Хоча всього лиш, хотіла відкрити особистості Емми та Алекса) Бережіть себе!
Ох, сонце...
Анні Ксандр, А як же :)
❤️
ох, яка розповідь... життя((
не втомили - навпаки цікаво, навіть якщо це сумно!
про Алекса - я так і думала, що син прототип)
Іра Сітковська, Дуже вам дякую за підтримку) Так, можливо, саме тому мені подобається писати від цього героя))
і от коли є можливість так висловити свій біль через книги - то добре! щоб відпустило
у мене є знайома, вона свій стан через війну тощо виливає майже щоденними віршами.а до того рутина так заїла, що майже не писалось...
Іра Сітковська, Бо віддаватись у творчість дійсно допомагає вирватись з цієї пастки.
Ніхто тебе не зрозуміє, краще ніж ти сам. Ніхто тебе не розрадить, і ніякі слова "співчуваю" не допоможуть у такій ситуації. Зазвичай, співчуття людей дуже далекі від емпатичних емоцій. Це слово "співчуваю" перетворилося на "дякую" чи "привіт" чи навіть ненависне "як справи", коли немає чого спитати. Тому написати про це і зрозуміти себе крізь слова, свої ж власні, це те саме як відпрацювати ці емоції знову і спробувати хоча б притупити біль. Правильне рішення. А для такого блогу потрібна ще і сміливість. Бо щире не сприймають, на нього вішають ярлики, його спотворюють навмисне недруги.
Тож для мене цей блог неймовірно мужній вчинок для письменника.
Обіймаю. Щиро.
Христина Лі Герман, Дякую, ти маєш рацію, як завжди. Знаєш, я навіть не думала за те, хто та як сприйме цей блог. Більше керувалась тим, що серед мовчазних читачів може бути хтось, хто теж в книжках шукає розраду й не знає, як пережити якусь власну трагедію. Та писала це, бо дійсно згадала про дане слово про цих героїв, а я люблю його дотримувати))
Особистий досвід відчувається, ще коли прочитала про втрату дитини я відчула твій біль. Надто реальні описи вийшли. Нехай Емма живе в книзі, ти таки дала їй життя, цьому прекрасному янголу. Не можу забрати твій біль, але сподіваюсь, що письменництво тебе потроху сцілить, бо твої книги дарують людям казку) обіймаю!
Лоре Лея, Щиро дякую)) Я вже пройшла це. Просто доки пишу час від часу доводиться повертатись. Але пообіцяла про них написати, тож дотримала слово))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати