Виконавець контракту зобов'язаний не помирати

    Музика це жінка… © Лекс

Вітаю, любі читачі ❤️

Коротко і без пафосу: Чекаю вас у моїй НОВИНЦІ. 

ОСОБИСТА ВАРТІСТЬ

Роман з перших сторінок розкаже сам про себе.

Цей контракт назавжди змінить моє життя. Я найняв тілоохоронця, а натомість отримав жінку, яку і сам тепер хочу захистити. З її появою, моє сурогатне та намальоване для загалу існування перевернуте з ніг на голову, ширма потрощена, а на ідеальному обличчі улюбленця мільйонів нарешті з'являється спрагла посмішка. Справжня. З нею я дивлюся у вічі Ангеліни, яку найняв для охорони, а бачу джерело сили, що рятує від власної темряви. 

    З кожним днем ці почуття стають сильнішими, невідворотними, а бажання нестримним. Але реальність жорстока. На мене полює вбивця, власний продюсер вважає своїм товаром, і використовує, як власність. Навколо лише брехня, а близькі люди ховаються за масками, наче у королівстві кривих дзеркал. 

    Така плата за популярність. 

    Я не мав права кохати, але покохав. 

    Я не мав права на власне життя, але збираюся жити. 

    Я шукав захисту, а тепер захищаю сам. 

© Лекс

ПРОТОТИПИ 

    Скоро у книзі: 

    Перевіряю дорогою до авто, чи все запам'ятав Чупс. 

    — Не забудь, що завтра у вас репетиція без мене. Ти певен, що впораєшся сам? — питаю, та Кирило якось дивно сповільнює крок і дивиться кудись з таким подивом, ніби бачить диво чудесне. — Що таке? Ти мене слухаєш взагалі? — махаю перед його обличчям рукою і повертаюся у той же бік. 

    Бісова безодня! Це ще що таке? 

    Подих фізично виривається різко з рота, а назад не проштовхнути те повітря нічим. Я закляк, а тілом, якогось чорта, біжить не просто гарячий озноб, а клята буря. Враження, що хтось приклався до моєї голови з такою силою, що я завмер від несподіваного удару на місці. 

    Зупиняюся, бо тепер розумію причини шоку на обличчі малого. Певне мій ще більший. Ця жінка занадто подобається мені і без цього. Тому побачити подібне, все одно що отримати коштовний подарунок. 

    Ангеліна виходить з будинку для охорони так само спокійно і стримано, як і завжди. Проте на ній зовсім не шкіряний білесенький плащик, під яким сорочка і звичайні чорні штані. Напевне я не зовсім розумію що бачу. Картинка пливе від того, на що дивляться очі. На Ангеліні чорний шкіряний костюм зі спідницею, яка доходить до колін. Дуже вузькою спідницею з блискавкою прямо посередині. Очевидно, що той замочок, у розумінні цієї дияволиці, призначений для зручності у її роботі. 

    Але ж я бачу да-а-а-леко не це!! І не про це просив!!

    Коли я казав, що в той клятий клуб одягаються за дрес-кодом, не мав на увазі, що вона повинна поплавити мені мозок! На бога! Я кроку зробити не можу, поки спостерігаю, як це... створіння пливе на підборах так, наче в них народилося. 

    — Чуєш, Чупс, яка вірогідність того, що людину можна вбити підборами? — питаю і ковтаю в'язкий клубок слини, наче я голодний і замучений спрагою бовдур. 

    Так! Це катівня! А он мій кат! І чим далі, тим його екзекуція тільки жорстокіша... Прокляття! 

    — Ти про буквальне вбивство? Чи про те, яке відчуваємо суто ми? — ледь шепоче хлопчина. 

    — Думаю, питання безглузде, — плескаючи Чупса по спині, насилу всміхаюся Ангеліні.

    Хто б мені так поплескав по голові? 

    Здається, мозок на желе перетворюється, а всі потрібні речовини для його роботи прямо зараз зосереджуються у місці, яке думати не звикло. Воно хоче. Я хочу. А тому нас бісить те, як об'єкт того "хочу" холодно киває і ріже на шмаття гострим поглядом. 

    Ангеліна мовчки виходить першою за ворота будинку і прямує до "Крайслера". Знову відчиняє дверцята, як і весь попередній тиждень. Знову обдає байдужістю, яка на цей раз діє, наче каталізатор. 

    Якщо я такий тобі огидний? То нащо це все? 

    Вона або сліпа, або якийсь дегенерат призвів до того, що ця жінка зовсім не усвідомлює, яка її основна зброя. 

Пропоную до перегляду, аби перед появою буктрейлера (який майже готовий) побачити, які Лекс і Ангеліна очима автора. 

Ваша Христя ❤️