Привіт, любі!❤️ 

Кваплюсь повідомити, що тільки сьогодні на роман «Віра у моє кохання. Останній бій» діє максимальна знижка на передплаті.

Тож, хто ще сумнівається, зараз саме час купувати)) Дешевше точно не буде))

Але буде чуттєво та дууууже емоційно)) Книга сповнена заплутаних інтриг, складних ситуацій та віри у кохання, яка і тримає героїв❤️ 

Уривок:

— Я не хочу без тебе, — тим часом Камінська знову переходила на галас. — Я не зможу без тебе! Не зможу! Якщо залишуся одна, зійду з розуму! Чуєш?!

Рус, відірвавши мінікамеру від шнурів, кинув її на підлогу та впевнено розчавив. У мить, коли камера тріщала під ногами, за спиною чувся дзвін скла. Обернувшись, побачив, як пляшка з вином, вдарившись об стіну, розлетілася на друзки. Віра, бігаючи бункером, уже у весь голос ридала та злітала з котушок. Була на межі божевілля та смутку. Згорала у вогні власної безвиході.

Чоловік і сам з радістю приєднався до руйнування. Та хтось із них мав залишатися при тямі. Тому, зціпивши зуби, рішуче покрокував до коханої. Піймав за плечі, коли вона направлялася до столу, щоби перевернути те, що не встигла перш. Різко розвертаючи до себе обличчям, обхопив за талію та вдавив у груди, втримавши від падіння в прірву.

Від глухого удару, коли їхні тіла зіткнулися, Віра охнула, а Руслана знову пронизав біль у ребрах. Плювати було. Сприйняття болю розмивалося від відчуття жаркого тіла на своєму. Коли дівчина поглянула на нього своїми бездонними блакитними очищами, будь-які заборони не мали сенсу й не залишили шансу сталевому самовладанню. Втримавши кохану від стрибка з кручі, сам махнув на самісіньке дно, розбираючись вщент.

Рішуче штовхнув Камінську до столу. Підхопив, як пушинку, всаджуючи зверху на стільницю. Усміхнувся ідіотській думці про другий дубль, котрому точно ніщо не завадить статися. Якщо стеля зараз рухне на їхні голови, більше не відпустить кохану, не зможе відірватися від жаданого тіла. Зараз нічого в цілому світі не існувало, окрім Віри. Його Віри. Уся реальність сконцентрована в ній одній.

Пожадливо ковзаючи оголеною спиною, роздивлявся її, відкарбовував улюблений образ під шкірою, вплітав яскравими візерунками в душу. Секунда, дві, три… Рахував подумки разом із важкими видихами, що зривалися з дівочих ледь відкритих вуст. Аж доки вона не злизнула краплю вина, що застигла у куточку рота… І все — курок спущений, постріл у самісіньке серце в упор…

Перша частина дилогії безплатна за посиланням: 

"Віра у твоє кохання"

Слідкувати за автором на Букнет      Instagram     Facebook