Вітаю на моїй сторіночці! 

Хочу познайомити вас з моїми героями, і трішки - зі мною) 

Хоч я починаю тільки свій шлях на Букнет, пишу вже дуже давно. Власне, скільки себе пам'ятаю, мрію стати письменницею) 

А перші “витвори” зявились на світ коли мені було років 12. Звісно, то були проби пера, а щось більш серйозне писати почала пізніше. Зазвичай то були повісті та оповідання. На Букнет я планую створювати і викладати повноформатні романи. 

Перший із них пишу в співавторстві, щоб було не так страшно)

Кілька слів про назву, бо тут в блогах вже довелось зустріти коментарі, як же бідних авторів (слава Богу, що не читачів))  такі назви дістали)

“(Не) дуже владний бос….” - то спроба легкого стьобу з популярного образу біг-боса. Всім подобаються владні боси, що опонентів поглядом до стільця прибивають, мов гвіздками, а їх підлеглі дамочки сипляться до них в обійми, як стиглі яблука з дерев осінню. 

Мій Тихін Маєвський зовсім не такий. Він взагалі - абсолютно не в своїй тарілці, не на своєму місці, бо на завданні, в ролі крутого боса. А його почуття до колеги Жанни ситуацію ще більше ускладнюють. 

Цитата з історії, для знайомства з Тихоном:

– Тихоне, ти галстук забув! А волосся, волосся напомажене, як у старшокласниці! Ой, я зараз вмру зо сміху! – зубоскалили хлопці з відділку.

Ще б пак, такий привід: старший лейтенант Тихін Маєвський, що постійно підколював їх за найменіш промахи, явно був не в своїй тарілці. Хлопець, який звик до форми або старих джинсів, зараз намагався знайти зручну позу і сісти в піжонському (як його назвали товариші по службі) костюмі. Костюм вибирав особисто їхній шеф, відмовитися не можна було.

І ось тепер він, Тихін, гроза всіх правопорушників району, нагадував вуличного бойового кота, якого відмили, постригли (а може ще й кастрували) та одягли у незручну попонку. Шовкова сорочка під шию, строгі штани і зовсім уже вбивча жилетка сиділи на його підтягнутій фігурі красиво, але якось чужорідно. Доповнювала картинку супермодна стрижка, на укладання якої перукар не поскупився гелю.

– Маєвський, ти такий сексі, що я в тебе закохався! – підколював найкращий друг і напарник Сашка Воровських. Коли два роки тому вони тільки познайомилися, він, Тихін, приколювався над його прізвищем довше і образливіше, ніж той зараз.

****

Ось в такому незвичному образі Тихону потрібно розслідувати злочин, та ще й завоювати серце головного редактора - чарівної залізної леді Жанни. І це йому, думаю,вдасться, але ж в скільки пригод доведеться потрапити по дорозі)

Тому, запрошую до історії, буду щиро вдячна за підтримку книги і мене зірочкою чи коментарем. Продовження - сьогодні після 00.00.

До зустрічі на сторінках!

Ваша Анна.