УРИВОК З КНИГИ:

 — Ти, мабуть, сердишся на мене? Я трохи затримався, але на це була поважна причина…

— Настільки важлива, що ти навіть не зміг відповісти на мої дзвінки? 

— Я вимкнув телефон, аби не заважав…

— Добре, — сказала вона, поглянувши на мене, і я побачив на її очах сльози. — Мені треба було здогадатися, що я тобі заважаю. Адже ця дівчина важливіша! 

— Я такого не казав, — дідько, чому я виправдовуюся? Ми ж домовилися про все раніше! 

— Не казав, але я бачу! — вона аж ногою тупнула від гніву. — Ти написав мені, що будеш через десять хвилин, а прийшов через півтори години. І вимкнув телефон! Це якесь знущання! 

Я мовчав, опустивши голову. 

— Мольфар тоді сказав мені все правильно, — раптом заридала вона.  — Чому я його не послухала, і не поїхала геть із цього проклятого села? А тепер уже пізно! 

Анотація до книги "Фіфа для мільярдера"

Ден: «Я завжди був замкненим і відстороненим: життя навчило, що покладатись можна тільки на себе, та й довіряти — тільки собі. В черговий Новий рік замість того, щоб святкувати, я сидів за новим великим замовленням. Але виникла проблемка, з якою я не міг впоратись самостійно, тож я вирішив пошукати спеціаліста. Як же я здивувався, коли знайшов там мою Фіфу...»

Яна: «Ніколи не думала, що зустріну свого Мільярдера в чаті по дизайну. Дизайн був моєю пристрастю, тож я не могла відмовити в допомозі. Все одно я святкувала сама, поки «подружки» пили шампанське зі своїми чоловіками чи коханцями. У мене була компанія, але я відчувала себе там чужою, бо тільки грала свою роль. Але з Деном мені не треба було прикидатись. Аж поки він не попросив допомогти йому з дівчиною, яка йому подобається...»

АРТ:

ЩЕ ОДИН УРИВОК:  

Рука на талії буквально обпалювала шкіру... Мені було дуже жарко від однієї думки, що зараз може статися дещо більше, ніж поцілунок... 

— Кохаю, — тихо прошепотіла я, дивлячись йому в очі. 

Ден усміхнувся і притиснув мене до себе, знов втягуючи в поцілунок. 

Я прикрила очі і просто віддалась цим відчуттям. Тіло тремтіло від його ніжних, але доволі сміливих дотиків. 

Коли він розірвав поцілунок, я розплющила очі і поглянула на нього дещо незадоволено: він що, хотів зупинитись?...

Але не встигла я нічого сказати, як його губи припали до моєї шиї. Тремтіння посилювалось, а в голові трохи паморочилось немов від алкоголю... Все ж, ця наливка була доволі алкогольною, але я ніби нормально тримаюсь...

Коли його губи торкнулись моєї ключиці, з мого рота вирвався тихий стогін. Мені було ніяково, але в той самий час добре, як ніколи. Я обіймала його за шию, притискаючись ближче і ховаючи почервоніле обличчя у нього на плечі. 

Тремтіння все посилювалось, здавалось, я стала одним суцільним нервом, натягнутою струною, якої достатньо торкнутись, щоб вона заграла, або, як в моєму випадку, тихенько застогнала. 

Все це відчувалось таким правильним, що я припинила думати про дурні страхи. Хто не ризикує, той не пʼє шампанського, а я... Я хочу бути тут і зараз, хочу, щоб він цілував мене, я кохаю його, тепер я можу нормально зізнатись в цьому і йому, і собі. 

— Яно... — він на секунду відсторонився від мене і зазирнув в очі. 

Він ніби питав мого дозволу... А я, я хоч і була трохи пʼяна, але все ж це рішення прийняла свідомо.

— Поцілуй мене... — сказала я, не відводячи погляду від його очей.
 

Це наше сьоме дитятко, сьома книжечка, написана з Марʼяною Долею, і ми її дуже любимо.

Якщо ви ще не купили книгу, сьогодні її можна придбати з максимальною знижкою тут!

Кожна ваша покупка підтримує наш творчий тандем! Дякуємо!