Пофліртуємо???

ПРИВІТ, МОЇ ЛЮБІ БУБОНЬКИ!!!

Новорічно-Різдвяна атмосфера… Трохи брехні… Фіктивні стосунки… і багато-багатооо кохання та шаленої пристрасті.

«КНИГИ ТУТ»




УРИВОК:
«Вечір здавався довгим, бо я не міг дозволити собі все, що малювала мені уява, але попри це – було дуже класно та затишно. Я сподобався всій родині, так само, як і вони мені. Тільки бідолашна Міа не могла зупинити потік думок про те, що ми забрехались, - це я добре бачив в її очах, коли батьки говорили про нас.
   — Дякую за вечерю… — розпочав я, але мене перебила тітонька Моніка.
   — Не зрозуміла я чогось?! Вже пізно – ти нікуди не йдеш!
   — Щиро дякую за запрошення, але…
   — Міа, скажи щось! — Насупилась Моніка та подивилась на неї, як сокіл на здобич. — Ти, що відпустиш коханого серед ночі?!
   — Е-е-е… ні. Звичайно, що ні… Але ж у нас всі кімнати зайняті. — Я дивився на те, як вона виплутується, а сам пестив її колінце під столом, змушуючи ще більше нервувати та не мати змоги зосередитись.
   Моніка розсміялась.
   — Заради Бога, Міа! Ти доросла дівчинка. У тебе здоровенне ліжко.
   Міа видихнула і повернулась до мене.
   — Ченсе,… дійсно вже пізно… залишайся.
   Чесно, я був шокованим. Гадав, що вона щось вигадає і відправить мене до готелю.
   — Ти впевнена, Міа?
   — Звичайно, що вона впевнена! — Хмикнула тітка Моніка і додала: — Ну нам час йти. Але дивіться мені, не наробіть дурниць, як мене не буде. Знаю я вас. — Похитала вона головою, встаючи зі стільця. — Сестричко, ти тут подивись за ними. — Промовила вона до мами Мії.
   — Обов’язково. — Відповіла та і посміхнулась до нас з Мією.
   Попрощавшись з тіткою і її сімейством, та побажавши гарної ночі усім присутнім, ми з Мією поспішили до її кімнати. Зачинивши двері, вона подивилась на мене і хотіла щось сказати, але я її перебив:
   — Не хвилюйся Міа, я намагатимусь бути чемним. — Підморгнувши їй, я посміхнувся.
   — За себе не можу сказати. — Підморгнула вона навзаєм, і закусивши губу, намагалась стримати сміх.
   Я поглянув через плече на двері. Розвернувшись, я зачинив їх на ключ і нахабно посміхнувся до Мії.
   — Ну, що пограємо? Чи ти тільки на словах спритна?
   — Е-е-е… Ченсе… ми в будинку моїх батьків, ти… ж… сам… говорив… тож…
   — Ми тихенько… — Я підійшов до неї впритул і широко посміхнувся.
   — Ченсе… як що до твого прохання…
   — Якого? — Торкаючись її волосся, я бачив, як бентежу її. Мені це подобалось.
   — Ну… як це… тобі ж потрібен був юрист.
   — Не та тема для розмов, яку я зараз хотів би обрати, знаходячись у спальні. — Мої пальці торкнулись її шиї».

Сторінка Букнет ***** Інстаграм ***** група Фейсбук ***** Сторінка Фейсбук