Кохання може бути спочатку непомітним, воно вже є, але ти цього ще не розумієш. Живеш власними життєвими установками, не помічаєш очевидного, доки не стає занадто пізно.

От і Марго з ЧУЖЕ ЗАВЖДИ КРАЩЕ плутає сама себе. Ігор знає, чого хоче і що відчуває, але це не дає йому щастя, бо чиясь впертість знецінює те важливе. що зароджується між двома.

То що ж переможе? Цинізм чи романтика? Реалізм чи непереборна віра в людей? 

Розмова може все зруйнувати чи дати початок прекрасним стосункам...

– Рито!

Обертаюсь за поклик та очима ловлю збентежений погляд Ігоря. Вибіг за мною на вулицю в куртці на голе тіло, дурень! Добре, що хоч джинси натягнув... Боявся, що я втекла?

Господи, і чому я так хвилююсь за нього. Сама не розумію, але вже біжу йому назустріч та тулюся до чоловічих грудей, він міцно пригортає до себе та цілує в чоло. Від цього на душі так тепло, що хочеться плакати від щастя. Ніхто і ніколи так не турбувався через те, що не застав мене біля себе.

– Налякала мене! Ти чого вибігла на вулицю в такий мороз і без шапки?

– А сам? Ти б ще голим вибіг, Ігорю! Хочеш знову не вилізати з ліжка зі мною, але вже через високу температуру?

– Та я… взагалі не думав про це....