Візуал до "Давніх рахунків"

В Давніх рахунках з'являється доволі цікавий персонаж з незрозумілими поки що мотиваціями - гаруда Рогвол. Хто не читав раніше моїх пояснень щодо міфічних істот в моїх книжках - нагадаю, що гаруди - це птахо-люди на зразок тих же сирінів, чи алконостів. Найчастіше їх згадують в епосах Індії, але мені зустрічались згадки про те, що про них писали й у слов'янських міфах. Не буду на цьому наполягати, оскільки не спеціаліст. Єдине, що точно знаю: сиріни й алконости - жіночої статі, а гаруди - чоловічої. 

А ось таке моє бачення цього персонажа:

І невеликий уривок з ним:
 

– Чому я маю щось від вас хотіти, княжна? – він опустився на диван й жестом запросив мене присісти поруч, наче це я в нього в гостях була.

– Хіба ні? – впала таки поряд, бо ноги ледве тримали вже.

– Ви – чарівна дівчина, Аліссаро! – Рогвол розвернув до мене усміхнене обличчя. – І, якби не були княжою донькою, можливо, щось і хотів би. Але мені ще не набридло моє життя! – розсміявся він. – Проте, мені приємне ваше товариство. Щось в вас є таке, через що з вами хочеться спілкуватись. Хоча люди, зазвичай, мене не цікавлять.

– Справді? – так мені симпатію ще ніхто не виказував.

Взагалі я досить дивно почувалась поруч з цим гарудою. З одного боку, моє дівоче самолюбство аж пищить – так вимагає відчувати себе хоч трохи об’єктом чоловічої уваги. З іншого – я чудово усвідомлюю хто є цей гаруда, і що нічим добрим моя дурість не закінчиться. Ну, він і сам про це сказав. Але навіщось же він підтримує наше спілкування?

Рогвол простягнув мені розвернуту долоню:

– Справді. Пропоную просто дружбу.

Дивна пропозиція! Але ж друзів багато не буває? Вклала свою руку до його:

– Дійсно – дружбу? Чи взаємовигідні відносини? – хитро примружившись, перехопила його погляд.

– Якщо вам буде потрібна допомога і я зможу її надати – ви її отримаєте. А зараз, – чоловік схилився над моєю рукою, ледь торкнувшись цілунком, – вам потрібно відпочити. На все добре, княжна, – він підвівся й швидко зник на балконі.  

Тож, запрошую до своєї  ІСТОРІЇ