- Марк, пробач  мені за правду, але ти для мене лише друг. Це не зміниться ніколи. Щоб ти не робив та не говорив. Я ціную твою підтримку. Ти був поруч. Коли мені була потрібна допомога, але між нами ніколи нічого не буде. Я кохаю Даріо. І завжди буду кохати його. Пробач за правду. Це краще чим розбита надія.

Важко було дивитися йому в очі та бачити цей біль, який крає його серце. Відчувала себе огидною та безчуттєвою.
Моє серце обливалося кров’ю від його страждань.

- Це жорстоко, - твердо відповів Марк, не показуючи свої емоції.

- Правда завжди жорстока. Пробач.

Я насмілилися подивитись йому в очі. Щелепа від злості ходила зі сторони в сторону. Зуби були стиснуті. Погляд палав синім вогнем.

- Ти пропонуєш мені змиритися з тим, що ти ніколи не будеш моєю?

В цей момент мені захотілося втекти якнайдалі від цих клятих пояснень, на які мене прирекла доля.

- Так. Я пропоную тобі помиритися з Даріо та знайти ту єдину, яка щиро покохає тебе. Ти добрий та чуйний хлопець. Ти знаєш, що таке кохання та зможеш зробити щасливу будь-яку іншу дівчину, але не мене.

Марк легко торкнувся моєї руки.

- А якщо ти даш мені шанс?