Вітаю, любі друзі, з Новим Роком! 

Свої дні я рахую від заходу сонця до заходу, то ж вітаю вже у 2023))) Я вірю в нашу Перемогу (іншої я навіть не розглядаю), так само як вірю у свої мрії. Цей рік видався нам, здається, найважчим з усіх, що бачило моє покоління і це болить, ранить, зазіхаючи на мою віру. Але я не звикла здаватись, тож працюємо далі. Перемога неодмінно буде, поки що нічого іншого не хочу так сильно, Ну хіба що, щоб син вступив до бажаного ВУЗу, але то таке...

Втім, для мене цей рік так само був особливим, тому що я опублікувала перший свій твір для загалу на Букнет. Боялась, вагалась, соромилась, бо вважала себе недостатньо... "відповідною" до багатьох авторів тут. Проте, я свій страх переборола, працюю над помилками, вчусь, розвиваюсь, надихаюсь, вірю.

Пишаюсь своєю працею, особливо історією Інни та Марка, а ще більше майбутньою новинкою. Хай за цей рік я написала лише 3 книги на Букнеті, але я не спиняюсь, сподіваюсь 2023 дасть можливість, у вигляді часу та натхнення, втілити усі свої задуми й порадувати своїх читачів новинками, які ще в голові, але от-от...)))

Щиро дякую кожному читачу, який мене підтримав коментарем, бібліотекою та купленою книгою, навіть тим, кому моя робота не подобається, адже ви даєте перегляди))) Особливо дякую авторам, які прийняли мене у своє коло спілкування, дали руку підтримки мені та моїм книгам, особливо Капучино))) Дякую, що я знайшла тут кожного з Вас. Не менше вдячна Букнету, за таку можливість розвиватись та надихати інших. Юлія Міхаліна, Юля Богута – Вам особлива подяка! Лоре Лея, Уляна Скіденко дякую Вам за підтримку коментарями моїх книг та блогів. 

Ніколи не знаєш, що буде далі...

Ніколи не знаєш, що буде далі. Смак капучино.

На межі.

Щиро Ваша, Анні Ксандр.