Всім привіт! Сьогодні я до вас з рекомендацією! Як ви знаєте, я багато пишу про наречених і фіктивні стосунки, це і "Зіграй мою наречену", "Зіграй мою наречену. Наречена для боса", і наша з Мар'яною Долею безплатна і нещодавно завершена історія "Парі на наречену".

Знаю, що ви в мене любите книги, в яких є фіктивні стосунки, котрі переростають в кохання :) А якщо він багатій з поганим характером, а вона — життєлюбна оптимістка з гострим язиком і між ними гаряче навіть без цензу 18+, то це взагалі бомба, правда?

Саме тому сьогодні я хочу порекомендувати новинку Устини Цаль "Наречена з нетрів".

Головні герої Владислав і Рая — протилежності за характерами, способом життя, соціальним статусом і поглядами. Однак проживання під спільним дахом, дотики і гра у стосунки роблять своє — як тут не запалати?.. При цьому історія написана небанально, без штампів. Чіпляють і кумедні перепалки, і пристрасні сценки. І якщо з перших сторінок Владислав здається нестерпним гадом, то поступово його владність і сила починає підкуповувати…

Анотація:

Владний, холодний чоловік, якому неможливо протистояти. Нестерпний тип зі славою переконаного холостяка і жінконенависника. Треба ж було їй, дівчині з маленькою мрією і великими проблемами, випадково зв'язатися саме з ним! Тепер для всіх вона — його наречена. Щоправда, лише до виборів.

Тільки що коли вона закохається, а для нього це все залишиться грою?

— Тепер будеш моєю дівчиною.

— Що?

— Преса думає, що ти моя дівчина, тому доведеться нею побути. Я заплачу.

— Але я... Я не хочу!

— Треба було думати, перш ніж засинати в моєму авто.

— Зараз дівчина, а потім що? Може, ще накажете бути вашою нареченою чи дружиною?

— Треба буде — будеш.

Невеличкий уривок:

— Я скуштую, — і взяла собі шматочок.

Владислав зиркнув спідлоба, різко перехопив її руку.

— Краще ось так, — забрав виделку зі своєю ягнятиною і підніс до її рота. Всміхнувся наймиліше, як тільки зміг. — Гарне фото має вийти.

Рая подивилася на нього, тоді на котлету і підхопила її зубами. Пережовувала довго, смакуючи. Вивчала візерунки на скатертині і не бачила, яким голодним поглядом Влад дивився на її губи.

— Смачно. Я ще соку твого скуштую. Ніколи такого не пила.

Вона взяла його склянку з селеровим соком. Трішки нахмурила брівки, оглядаючи зелену рідину, а тоді обережно піднесла до рота і зробила маленький ковток.

— Гидота, — сказала. А всміхнулася так, ніби сік їй надзвичайно посмакував — фото ж гарні мають бути.

Владислав замислено жував своє каре. Теж випив соку, торкнувшись губами склянки рівно в тому місці, де торкалась вона.

— А ти можеш бути чарівною, коли постараєшся.

— Знову комплімент? Вау. А ти можеш бути... нормальним. Коли постараєшся.

Приєднуйтеся до читання!

Читати книгу тут!