Леон хотів стати учнем великого темного мага.

Він уявляв стародавні фоліанти, таємничі заклинання, розмови про магію та, можливо, навіть величну атмосферу темної академії.

Натомість отримав Емільєна.

Ранкова пробіжка, присідання, віджимання, магічні атаки й крики рудого фамільяра: «ШВИДШЕ, ЛЕОНЕ!» — швидко переконали інспектора Гільдії, що його рішення було дещо… передчасним.

А коли до тренування приєднується сам Максимус Морвен, Леон остаточно розуміє: він не став учнем.

Він добровільно вступив до пекла.

Щоправда, пекло виявляється напрочуд затишним: із гарячою кавою, величезним сніданком, домашньою випічкою та двома наставниками, які примудряються посеред бойового тренування перетворити спаринг на романтичний поцілунок.

І це ще не все.

Леон випадково дізнається, що Емільєн колись був сержантом і, схоже, досі носить у душі суворий армійський статут.

Тепер інспектор має нову проблему: як пережити навчання, не втратити ноги, не сказати зайвого і головне — не дивитися на фамільяра свого наставника довше, ніж дозволяє ревнивий темний маг.

А потім у двері дзвонять.

І судячи з виразу обличчя Максимуса, наступний урок буде вже не фізкультурою.

Книга:

https://booknet.ua/book/famlyar-utkach-b459657

Візуали:

https://vt.tiktok.com/ZSbsrGW72/