Нещодавно побачила на Букнеті книгу з трохи дивною назвою "Фіфа для Мільярдера". І стало цікаво, про що вона. Перегорнула кілька сторінок, та не зоглянулася, як поринула у світ романтичної історії, де, правда, зовсім немає мільярдерів у прямому значенні слова, але від того вона не стає менш інтригуючою…

Судіть самі: в романі йдеться про стосунки хлопця і дівчини, які познайомилися в онлайні і вперше зустрілися в реалі. І не просто зустрілися, а з ясно визначеною метою: Яна має допомогти Дену завоювати серце його подруги дитинства Анжели. І спершу все йде ніби по плану, але далі в перебіг подій втручаються і місцевий багатій, і таємничий мольфар, і родичі героїв, а ще, мабуть, самі Купідони, які полюбляють пускати свої стріли у серця тих, хто спершу нічого не підозрює…

Однак не буду переповідати сюжет, бо інакше буде нецікаво читати! До того ж я сама ще не знаю, чим справа закінчиться… Тому додавайте книгу до бібліотеки, щоб не загубити, і насолоджуйтесь читанням! 

Зараз якраз найкращий час для цього, бо дія у книзі "Фіфа для Мільярдера" відбувається якраз на Новорічно-Різдвяні свята! 

А ось уривок для вас: 

— Ти якась задумлива, — Ден торкнувся моєї руки і зазирнув в очі.

— Пробач, — я усміхнулась. — Просто згадала дещо! Ти ж знаєш, інколи я йду в свої світи. 

— Ну буває, — він усміхнувся мені у відповідь, відсторонивши руку. — Головне, що в тебе все добре. Добре ж? Як там батьки? Вони до речі знають, що ти поїхала так далеко з Києва? 

— Авжеж ні, — заявила я. — Менше знають — краще сплять. 

— Жорстока ти, хоча це в твоєму дусі...

— Ну я люблю самостійність, — відповіла я. — Тобі от я думаю теж незавадило б трохи віддалитись від батьків.

— Може й так, — він знизав плечима. — З ними буває не надто комфортно, особливо з мамою, але з іншого боку, я розумію, що таким чином вона про мене просто піклується.

— Теж мені піклування, — хмикнула я. — Та ти так назавжди залишишся холостяком. 

— Дівчата люблять холостяків, — не погодився Ден.

— Ну але не тих, хто живе з мамою, Дене. 

— Та знаю, знаю, колись переїду. Може й в новому році, хто знає, — задумливо сказав він. — Поїду до міста, займусь чимось серйознішим, ніж просто фріланс. 

— Так, — погодилась я. — Дівчатам фрілансери здаються ненадійними.

— Ну дякую за чесність, — сказав Ден, беручи до рук склянку з глінтвейном.

Я подивилась на друга. Ну ніби ж не страшний зовсім. В нього дуже гарна статура, він підкачаний, має красивий колір очей і густе волосся... Вдягається, правда, невпопад... От взяти хоча б костюм, в якому він прийшов. Ніби й непоганий, якщо дивитись на нього окремо від Дена, але ж він в ньому як з випускного втік... 

Я теж взяла склянку з глінтвейном до рук і відпила. 

— А хто тобі ще скаже правду, як не я. Тим паче, тобі ж подобається та дівчина, як її.... — я зробила вигляд, що не памʼятаю її імені. 

— Ой, тільки не ламай комедію, — Ден мало не засміявся.

— Ну добре, авжеж я памʼятаю, як звуть твою Анжелу, — здалась я. — Загалом, якщо ти хочеш їй сподобатись, треба прибрати оце все... І взагалі, я б хотіла переглянути твій гардероб.

— Ти серйозно? 

— А чому ні? — перепитала я. — Чи ти соромишся? Хіба ми не друзі? Я тобі все завжди розказувала, усім ділилась, Дене, — злегка ображено сказала я. — А ти?... Чи коли справа дійшла до реалу, то між нами зʼявились якісь кордони? 

— Ну чого ти одразу нападаєш? — він усміхнувся. — Нічого я не соромлюсь. В мене є все, що необхідно. Так, я не купую якісь бренди, але воно мені в селі й не треба... Ще витрачати на це все гроші... 

— Ну насправді бренди можна і в секонді знайти, — задумливо сказала я. — Але треба приходити в день завозу. В ідеалі ще й чергу заздалегідь зайняти, тоді можна знайти щось дійсно вартісне за копійки!

— Ну я бував в секондах і ніколи нічого там не знаходив, — заперечив він.

— Ти був в перший день, приходив до відкриття, займав чергу і тому подібне?... — перепитала я.

— Я був у перший день, точніше, вечір, — він почухав носа.

— Ну зазвичай все круте на той момент вже розбирають, — я розвела руками. — Є сенс зʼявлятись там тільки серед перших. Це прямо квест... Влітаєш, біжиш до потрібної секції, хапаєш десять вішаків, потім біжиш до іншої секції...

— Не уявляю тебе в секонді за штовханиною за якісь речі, — чесно зізнався Ден.

— Ну я давно цього не робила, бо ж тепер можу собі дозволити ходити в магазини, — задумливо сказала я. — Однак раніше, до того, як я почала отримувати стабільний заробіток за неймінг суконь та допомогу в підборі образів для жінок, я часто купувала речі саме в секонді... 

— Цього ти мені ніколи не розповідала, — зацікавлено сказав він. 

І саме в цей момент я побачила, як його погляд зупинився на чомусь чи на комусь позаду мене.

Це був здивований погляд... Але окрім здивування я побачила в ньому щось типу симпатії. Невже за моєю спиною була та сама дівчина, яка йому подобається?...

Стало цікаво? Тоді переходьте на сторінку роману Влади Холод та Мар'яни Долі "Фіфа для Мільярдера" і читайте її повністю! 

Ну і, звісно не забувайте додавати в бібліотеку книгу яку я пишу разом з Мартіною Зоріною "Сусід на Різдво"

Веселих вам свят і незабутніх, романтичних історій у книгах, а також у житті!