Вітаю усіх, хто сьогодні святкує Різдво. Миру та злагоди вашій родині! Сьогодні діє знижка на любовний роман “Як позбутися дівчини?”. Ця весела історія кохання змусить посміхнутися. 

Після однієї випадкової ночі Антон змушений одружитися з донькою свого шефа. Проте він не бажає так легко прощатися з холостяцьким життям і робить все, щоб дівчина сама його покинула. Місія здається неможливою: позбутися дівчини, з'ясувати чому вона вперто ігнорує всі його спроби розірвати заручини і вдає щасливу наречену, а ще - закохати у себе її сестру, та при цьому не втратити роботу.

Уривок:

- Настя вже рік заручена, але оскільки Ілона старша, то хотілося, щоб вона перша вийшла заміж. Добре, що у Антона серйозні наміри, а після того, що я побачив вранці, то зрозумів – вони дуже серйозні. Якби там не було, шістнадцятого лютого Аристократ вільний і на всякий випадок я забронював ресторан для Ілони.

Такий тиск не подобався Антону. Богдан мав рацію, коли казав, що йому хочуть нав’язати одруження з Ілоною. До розмови приєдналася Катерина, тільки підтверджуючи ці підозри:

- Едуарде, а ти не поспішаєш? Це ж за три місяці, як ми встигнемо все підготувати?

- Не хвилюйся, для цього є спеціально навчені люди. Наші молодята – безмежно закохані, не змушувати ж їх так довго чекати.

- Але ми з Ілоною ще не говорили про весілля, - на одному подиху випалив Антон і зустрівшись зі суворим поглядом Загранюка прикусив язика.

Едуард нервово розправив білу серветку, обшиту золотими нитками, та постелив на свої коліна. Він дещо нахилився вперед, спершись долонями на край столу, не відводив уважного скануючого погляду від майбутнього зятя.

- То час поговорити. Чи ваше кохання не таке палке, як я бачив вранці? Ти, Варновський, вчинив дуже не гарно. Тобі слід було спершу попросити дозволу зустрічати з моєю донькою, а вже потім запрошувати її на побачення.

Здавалося, Загранюк живе у вигаданому світі, де Ілона невинна квітка, чекає на свого принца. Його погляд пропалював, душив та заважав дихати. Антон розщепив верхній ґудзик сорочки, що несподівано став заважати й вперше в житті зважився заперечити своєму керівникові:

- Я не знав, що Ілона ваша донька і до того ж, ніхто не питає дозволу у батьків.

- Аполон запитав, - цей самий Аполон сидів із задоволеною посмішкою та поглядом переможця дивився на Варновського, демонструючи свою перевагу. Якщо подумати, то цей ідеал кращий зять, але чомусь, Загранюк всеодно наполягав на весіллі. – Якби там не було, я одобрюю ваш шлюб. За витрати не хвилюйтеся, за гостей зі свого боку заплачу особисто, а всі подарунки -молодятам. Коли ми познайомимося з твоїми батьками?

ЧИТАТИ ТУТ

Не забудьте забігти на свіженькі глави моїх романів у процесі: “Справжній мужик”, написаного спільно з Лесею Найденко, та фентезі “Хранитиль Карпат. Витоки”.

Приємного читання!!