Морок. Закохатися в темряві. — Знижка 12 %

Вітаю, мої любі читачі та натхненники!!!

Сьогодні діє знижка на таємничу історію кохання, " Морок. Закохатися в темряві."

Анотація.

Зрада нареченого, з найкращою подругою... Тиск батька щодо весілля... Все це гнітить Злату.

 У відчаї дівчина втікає, як з дому, так із країни. На чужині не витримує і таки повертається. Та не додому, а до батькової сестри.

 Відразу по поверненні в життя дівчини вривається таємничий шанувальник, який кожного дня присилає їй квіти, запрошує на побачення. Та усі побачення та візити чоловіка відбуваються у суцільній темряві та мороці. Таємничий візитер постійно нагадує дівчині про невиконану обіцянку, яку вона дала йому. — Але хто він? Злата втямити не може. Дівчина боїться, що це можуть бути посланці батька, який при усім бажає аби весілля з Денисом, таки відбулося...

Постійний страх супроводжує дівчину, адже вона жодного разу не бачила обличчя чоловіка, який обіймає її та цілує. При симпатії, що зароджується до незнайомця Злата не знає, хто поруч. Хоча усвідомлює, що закохується наосліп. Страх, невідомість та темрява, стають її постійними супутниками.

Уривок.

Незнайомець йшов повільно, дотик гарячої долоні видався надто ніжним і здавалося обпалив шкіру. В душі Злата обурювалася ступаючи поруч. — Який же розумний?!! Дратувала його зарозумілість, та владність. — Невже він вважає, що йому все можна? Він дуже настирливий, якщо вважає, що я робитиму те, що хоче він. Я ж від батькового тиску втекла і тут коритися не буду. Хотіла забрати свою руку з його руки. Вони саме увійшли в ложу. Відчула, як міцніше стиснув її лікоть.

— Не смикайся. — Прошипів зупинившись і тим самим зупинив її.

Тепер бачила його постать. Білі рукави сорочки, поверх чорна мантія з капюшоном, яка повністю ховала обличчя чоловіка. Від побаченого тілом заволоділа цікавість, хоча страх не відпускав.

— Гадаєш, я сліпо підкорятимуся тобі? — Зірваним тоном запитала. — Я добровільно прийшла сюди, і, так само піду, якщо ти торкатимешся мене. — Забрала свій лікоть з його руки.

— Не підеш. — Тихо, але впевнено заперечив чоловік. — Я запросив тебе на побачення, а ти влаштувала скандал, замість того аби насолоджуватися дійством на сцені.

Його зауваження слушне, але за яких умов?!!

— Ти змусив мене, а не запросив, і я цього не терпітиму. — Емоції переповнювали, не могла себе опанувати. Тіло з новою силою охопив мандраж, дратувало те, що ніяк не могла впоратися з цим тремтінням, але вирішила відстоювати свої позиції. — Я запам’ятала номери твого авто, і вже завтра, я знатиму хто ти, таємничий містере. — Обманула, вирішила пригрозити. — Тоді ти матимеш справу, з моїм батьком.

Чоловік хмикнув й суворо кинув.

— Ти вирішила мені погрожувати, золота дівчинко?!!

— Ні, вирішила відповісти, тобі взаємністю. — Лиш відмахнулася.

Рука чоловіка вмить обвила її талію, і вона опинилася притиснутою до міцного чоловічого тіла.

— Я гадав, дівчата в наш час романтичніші.

Тремтіння, яке і, так не проходило стало ще більш вираженішим. Дихати стало важко. Здається лиш тепер відчула його запаморочливий аромат парфуму. На мить прикрила повіки, адже від цього аромату тілом рознеслася млість. Відкривши очі, несміло вперлася руками в його груди, тихо наказавши.

— Відпусти. Ви чоловіки, звикли, що дівчата в наш час, надто легка здобич. Не потрібно завойовувати. Все надто просто, клацнув пальцями, поманив купюрами, і не одна чи дві, а відразу табун прибіжить. Бери, яку хочеш.

 Злата не бачила обличчя чоловіка, але добре відчувала його погляд на собі. Рука чоловіка лежала на її талії, від цього вся напружилася, боялася навіть поворухнутися.

— Мені табун не потрібен. — Я старомодний, ціную в почуттях чистоту, щирість та відданість. — Мені потрібна лише ти.

Злата зітхнула, її бентежив цей ніжно-міцний полон.

— Якщо це справді так, тоді навчися слухати мене. І припини обіймати. — Намагалася аби голос звучав рівно.

Незнайомець мовчав важко дихаючи в темряві. Продовжував тримати її у своєму полоні, Злата відчула, як рука на його грудях в якій вона тримала клатч оніміла. Послабила її, і враз опинилася ніжно притиснутою до нього. Страх миттєво повернувся і здавалося паралізував її. Серце в грудях завмерло. На мить прикрила очі, адже знову вдихнула його різко-терпкуватий аромат парфуму. Він, так подобався їй. Його подих обпалював ніжну шкіру шиї. У вухах шуміло від хвилювання. Страх поволі відпускав. Він просто пригортав її до себе і мовчав. Серце трохи заспокоїлося, навіть дихання стало трохи рівнішим.

Злата дивувалася, адже його мовчання та обійми заспокоювали. Хоча він красномовно проігнорував її прохання. Рівне дихання чоловіка заспокоювало.

— Заспокоїлася?!! — Нарешті красивим басом запитав, а тоді не дочекавшись її відповіді продовжив. — Щодо твоїх погроз, золота дівчинко. — Це блеф. — Твій батько відмовився від тебе, він навіть чути про тебе не хоче. Щодо, номерних знаків, — вони липові. Водій навмисне поміняв їх.

— Але ж, я і моя покоївка, бачили твого охоронця..? — Розгублено видавила дівчина, дивлячись у капюшон. Хотіла, хоч щось розгледіти, але бачила суцільну пітьму. Капюшон був надто довгим, і добре маскував обличчя незнайомця.

— Це не аргумент, Злато. — А тепер досить дискусій, ми пропустимо найцікавіше. — Узявши її за руку підвів до крісел, та допоміг присісти.

Пробігшись по залу поглядом, бачила, ще кілька неосвітлених лож і теж з важкими, довгими шторами, як у ті, в котрій були вони. Незнайомець присів поруч, і взяв її праву руку у свою. Приємне тепло гарячої широкої долоні зігріло її, адже перенервувавши відчувала холод, чи може кондиціонер занадто увімкнений.

Морок. Закохатися в темряві

Рада вітати вас на своїй сторінці!!!