Вітаю зі святом, мої хороші!!! 

Зі святом усіх. Божої ласки, миру та тепла нам усім!!!                            Сьогодні діє знижка на історію Данини та Бориса.

Дарина — опинилася у безвихідній ситуації, адже життя брата висить на волосині, а його порятунок на пряму залежить він неї. Та рятуючи брата вона приречена, жити з владним чоловіком якого зовсім не знає. Що обере дівчина? — Власне щастя?!! Чи життя брата?!!

                                                   Уривок.

Жінка сиділа довго і скільки часу отак просиділа не знала, адже смартфон забула в дома, а сонце уже скочувалося за небокрай, виблискуючи червоними променями на заході. Раптом ці промені заступила чиясь постать. Дарина налякано змигнула очима до неї мовчки наближався Борис. В середині все стислося від страху, а жахливі думки захопили розум. Вона страшенно боялася його, але чомусь показувати свій страх сьогодні не хотіла і продовжувала сидіти. Вона приборкала у собі бажання зірватись на рівні ноги й втекти хоч втікати нікуди, адже саме тут огорожа із металевих прутів закінчувалася. — Хіба що це прямий маршрут в низ, але цей варіант не для неї.

Борис зупинився у кількох метрах від неї. Дарина чула кожен стук свого серця і не сміло глянула на чоловіка. Він стояв упевнений красивий у тому ж одязі що і раніше, а самим основним було те, що на його обличчі не було і натяку на озлоблення чи лють. Дарина змигнула повіками його постать освічувало вечірнє сонце – це звичайно красиво, але це псувало усю красу природної величі.

— Відійди, будь ласка. Тихо попросила Дарина. — Сонце зараз сяде і я не побачу його красивий захід.

Наче не вірячи їй він на мить оглянувся, і почав наближатися до неї суворо наказавши.

— Не сиди на бетоні. Наблизившись простягнув їй руку.

Андреєва уже не розуміла, вона чекала, що він кричатиме, грозитиме їй і все у цьому роді, а він поводився надто спокійно. Чи може все ще по переду? Ні вона цього не хотіла, хоча й змінити нічого не могла. Вона таки поклала свою прохолодну руку у його і вставши поїжилася від прохолоди й від болю в ногах які затекли. Андреєв полонив її у свої обійми, а тоді оглянувся на захід і повернувся вставши у дружини за спиною і притисши її до себе спиною, цим самим давши їй можливість любуватися і справді красивим заходом.

Дарина відчула як по тілу поснували імпульси це точно не від страху, хоча це відчуття не залишало її. Жінці було цікаво як він знайшов її, адже вона була без телефону.

— Вибач мені будь ласка! Збудженим тоном прохрипів Борис їй на вушко.

Дарина проковтнула ком, що підкотив до горла, ком образи, відчаю і довго мовчала. Очі наповнилися сльозами, але вони не скотилися. Вона детально пригадала його крики. Неприємний спогад осів на душі, та її провина у цій ситуації теж є і вона у тому, що жінка не зателефонувала йому, а практично обманула. Зовсім не бажаючи цього Дарина теж видавила із себе.

— Ти теж мене вибач.

Обійми Андреєва враз стали міцнішими, а голос зазвучав із провиною.

— Я не мав на тебе кричати. Ти надто багато зробила, радість моя і чесно по новому здивувала мене. Я вражений твоїми кулінарними здібностями, але у цій ситуації моя мила красуне є свій мінус – ти не сказала, що Анастасії немає… Він перевів подих і здавлено додав.

  — А брехню я терпіти не можу і відчуваю її за верству, та мені справді жаль, що сьогоднішній день склався саме так.

Відпустивши дружину з обіймів він став навпроти неї, загородивши останні промені сонця.

— Та разом із тим, я зрозумів, що у мене найкраща у світі дружина, яка заради мене ладна на все і це не може не тішити.

Він говорив серйозно, а його голос заворожував.

Дарина глянула у його очі пильним поглядом, їй подобалося те, що вона чула. Вона хотіла, щоб це було дійсністю, але як же тоді угода? Вона опустила погляд зітхнувши запитала.

— Саме тому ти мене і Володимира, обізвав ідіотами та дебілами?

Фермер важко зітхнув і винувато заговорив.

— Даріє, прошу ще раз вибач мені. Я зірвався.

Дарина бавилася замком блискавкою на косусі в пів тону здавлено заговорила.

— Я не ображаюся. Я теж завинила перед тобою, тож теж прошу вибач мені і Володимира не звільняй. Він попереджав мене, чим це може закінчитися. Ми не знали як правильно маємо поступити, тому вчинили так, як вважали, що буде найкраще. Ми хотіли, щоб все було добре і щоб не підвести тебе...

                 Дарина та Борис

                      Спасибі усім за підтримку!!!