Привіт, усім і гарної неділі! 

Сьогодні з самого ранку на сайті продовження міського новорічного фентезі "Лігво змієве". Формат конкурсу має чіткі обмеження, тому закінчення історії вже зовсім близько! Долучайтеся :)

Древнє місто ліниво дрімало під ковдрою снігу, зрідка мружилося на кумедних метушливих істот. Лоскочуться… от смішні. Свято надумали робити, вогників начепили. Загалом, місту було все одно, що святкують людці, яким богам приносять жертви. Веселяться, то й добре. Десь там, під товстою шкурою, ховало залишки капищ, колисало півзабутих ідолів. Хай краще дрімають ці ревниві невситимі створіння, бо якщо прокинуться — відчувало місто — дикий тисячолітній голод понесе їх гнів, виплесне на кумедних людців з короткою пам'яттю… Ні, нехай сплять, покояться глибоко-глибоко.

Велес чи то Волос - другий по силі бог в слов'янському пантеоні, суперник Перуна. Бог Наву, "нижнього світу", покровитель пасовиськ і худоби. Велес асоціюється з багатством та золотом. Одним з уособлень Велеса є Змій-Дракон. Небесний же символ Велеса - Плеяди.

У Києві ідол Перуна стояв на горі, а ідол Велеса "під горою", на Подолі, де зазвичай жили купці й ремісники. Під час хрещення Русі 988 року ідол був повалений: "А Волоса ідола… веле в Почайну річку воврещи"..

За деякими переказами Змій жив між Подолом та Дорогожичами, у Кирилівських та Смородинових печерах. Це між Кирилівською церквою та Бабиним Яром, проклятим місцем на тілі міста...

 ❤️ 

Підписатися на автора