Напевно у кожного з нас був момент, коли ми зустрічали людину, яку не бачили рік, а то й кілька. Пам'ятаєте неповторність цього моменту? І незалежно, приємний він, чи не дуже — це наче перше знайомство. Враження від цього можуть визначити подальшу долю кожного.

А що, якщо через роки зустріти того, кого кохав чи кохаєш досі? В цю мить ти забуваєш все. Або навпаки пригадуєш кожну дрібничку...

Ці моменти такі щирі, що зіграти акторську гру практично неможливо. І читаючи романи з такими моментами ти розумієш, що віриш у кожне слово автора.

Так ось, моя сьогоднішня добірочка — саме про такі моменти. Моменти зустрічей через роки.

♥♥♥

 "Ні! Не може бути! Цей голос…" В голові Олени почали пульсувати сотні судин. Кожну вона відчувала. І від їх пульсації у вухах з'явився дивний шум. Напевно через падіння їй почулось. Інакше й бути не було… Чи могло?

Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

— Ви ще тут? — чую незадоволене позаду. І щось віддалено знайоме у цьому голосі змушує мене різко обернутися, замість того щоб відчинити двері і звалити геть.
— Чернов? — виривається раніше, ніж я встигаю усвідомити весь сенс цього слова.
— Лана? — не менш здивоване й розгублене у відповідь.
Це не може бути реальністю. Що ж це за спотворений всесвіт, де він у костюмі з голочки в кабінеті гендиректора, а я — у фартусі прибиральниці?

Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

Сім років. Минуло сім років. Вона стала ще гарнішою. Чорна сукня, як друга шкіра облягає її форми, червона помада, розпущене волосся, і ті очі, в яких я тонув тоді і зараз. 
Цікаво, яким вона мене зараз бачить? Я їй подобаюсь? Про що я думаю?! Вона мене ненавидить. Я той, хто покинув її без усіляких пояснень.

Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

— Стривайте, ви тут... А де ж...?

Не встиг договорити. Погляд метнувся у далечінь зали. Серце ледь не вистрибнуло з грудей, коли він узрів її.
...
— Ти впізнав мене? — весело спитала вона, блискаючи лукавим поглядом з-під вуалі.

— З закритими очима впізнав би... Ти дозволиш? — так хотів зняти тюрбан та цю прозору тканину, щоб знову побачити її прекрасне личко.

Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

Максим разом із загадковим незнайомцем, підійшов до дівчат і Уляна застигла від здивування. Її тіло пройнялося легким тремтінням, а до горла підійшов важкий клубок болю. Серце закалатало швидше, немов хотіло втекти якомога далі, й заховатися у найпотаємніший куток, щоб цей чоловік ніколи  не знайшов. Опинившись у його цілковитій владі один раз, вона не хотіла знову ставати безправною заручницею.

Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

Дуже обережно я повернула голову, постійно нагадуючи собі, що господар маєтку сліпий, а ніж уже прилетів, тому нічого мені не загрожує. Але внутрішній голос все одно чомусь твердив про небезпеку. 
Та краще б я не оберталася. Краще б взагалі не поверталася додому, в село. Тому що у кількох метрах, серед пожовтілих ягідних дерев стояв мій найгірший кошмар, той, через кого моє життя полетіло шкереберть.

Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

— Таня, ти? Оце сюрприз! А що з волоссям?
Максим підвівся з-за столу, наблизився на відстань одного чи двох кроків і оглядав її як експонат у музеї.
Таня лише кліпала, розтулила губи, а слів дібрати не могла. Серце гупало у скронях, пальці самі собою стискалися в кулаки, а ноги стали в позицію "на старт". Розвернутися і побігти геть — от чого хотілося.

Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

Як тільки ми вийшли до коридору, то моє серце так і завмерло. Прямо перед гримерною стояв мій колишній однокласник і одночасно моє перше, і авжеж нерозділене, кохання.
Зовсім не змінився. Високий, підкачаний, з широкими плечима і яскравими живими очима, в яких так само як і раніше відплясували бісики.
Я стояла перед ним і просто дивилася в ці кляті очі не в силах вимовити і слова.
— Надь, привіт, у мене до тебе розмова...

Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

Я сіла і написала йому відповідь. Так почалося наше листування. З е-мейлів воно перейшло в Телеграм — так було зручніше швидко відповідати один одному. Проте в основному ми обговорювали або роботу, або якісь загальні теми, або спільних знайомих. Про особисте життя мовчали — як партизани, обоє. 
Переходь СЮДИ, аби читати далі.

♥♥♥

Приємного читання!
Принагідно запрошую підписатись на мою сторінку, якщо ви цього ще не зробили. Або ж просто перевірте, чи бува випадково не скасували підписку.