Знижка на пригодницький любовний роман "Служниця"!

Привіт! 

Продовжуючи традицію, започатковану в попередніх блогах,  знову хочу дати "новорічний" уривочок  з однієї із моїх книг. 

Сьогодні це любовно-пригодницький роман "Служниця"!

Ця книга — історія незвичайного кохання, народженого із прагнення помсти, кохання між людьми, які належать до різних світів та суспільних верств. Але це кохання щире і самовіддане, яке зможе подолати всі перешкоди…

Це наша перша з Владою Холод співавторська книга, яка дуже багато для нас значить. Ми писали її у непрості часи зими 2021 — весни 2022 року. І зараз, перечитуючи ніби заново відкриваю для себе наших героїв, і сам настрій книги, і наші з Владою емоції під час написання… Сподіваюся, ці емоції передадуться і вам, шановні читачі, та не залишать вас байдужими…

А от і обіцяний уривок з новорічною атмосферою: 

       — Куди вибираєшся? — спитала мене Ілона, побачивши, що я вдягаю куртку. Прикрашена ялинка у кутку вітальні миготіла різнокольоровими вогниками. 

— Хочу погуляти трохи, — відповіла я. Торкнулася телефона, який лежав у кишені. Носила його з собою завжди, навіть коли йшла до ванної кімнати. А увечері клала поруч із подушкою, аби навіть крізь сон почути дзвінок. Та мені ніхто не телефонував. 

— Не спізнюйся на вечерю, — сказала господиня. — Адже сьогодні Новий рік.

— Так, звичайно, — я одягнула на голову капюшон, взула теплі чоботи. Надворі була чудова зимова погода — під ногами рипів сніжок, на блакитному небі не було жодної хмаринки, тільки небо, де сонце вже хилилося до заходу, забарилося у червоне. Я вже знала, що за народними прикметами це до сильного вітру.

Але сьогодні було тихо, навіть легенький вітерець не ворушив віти дерев, обтяжені пухнастими сніговими шапками. Лише якісь дрібні пташки перестрибували з гілки на гілку, шукаючи поживу.

Вивірка зіскочила з дерева майже мені під ноги. Здавалося, вона зовсім не боялася людей. Сіла, озирнулася навколо, повела гостренькою мордочкою у мій бік, і дременула в ліс, залишаючи за собою ланцюжок дрібних слідів.

Я пішла по тих слідах, дивлячись, як повільно переді мною виростає пагорб, порослий ялинами, закриває виднокрай, і відразу стає темніше, ніби увесь світ звужується до одного клаптика землі, покритого білим, неторканим снігом.

Проте по мірі того, як я підіймалася догори, сонце з'являлося з-за верхівок дерев, торкаючись мого обличчя теплими променями. Авжеж, найдовша ніч у році уже позаду, і день потроху починає збільшуватись, а рік повертає на весну.

Мені дуже захотілося, щоб ця пора року настала якомога скоріше. Я для себе загадала, що коли Влад не дасть про себе знати до першого березня, я сама повернуся до Києва. Три місяці — достатній термін для того, щоб мої вороги забули про моє існування. А якщо згадають… То що ж, я теж мовчати більше не буду. Звернуся до поліції, до журналістів, попрошу захисту.  Переховуватися, немов загнаний у нору звір, більше не мала бажання.

Звичайно, тут, на загубленій серед гір фермі, мені було спокійно і затишно, господарі ставилися до мене дійсно як до родички. Однак я не була створена для життя у глушині, мені хотілося до великого міста. Щоб працювати або  навчатися, а не сидіти на шиї в чужих людей.

От тільки закінчиться зима… Я старанно закреслювала числа в календарі, і сьогодні увечері поставлю хрестик на останньому дні грудня. 

Та перед цим мала здійснити свій маленький ритуал, без якого не минала жодна моя доба тут, у Карпатах. 

Я піднялася на верхівку пагорба, обвела поглядом ліс, що розкинувся переді мною, немов на долоні, а вдалині за ним виднілось село. З коминів хат ішов дим, у вікнах миготіли новорічні гірлянди. Ферми звідси не було видно, вона знаходилася внизу, з іншого боку гори.

Сонце вже майже сіло, у цю пору рано смеркає. Тож, аби мені не довелося повертатися уночі, я не стала довго гаяти часу, взяла телефон і набрала номер Влада.

У слухавці почулися звичні слова: "Абонент не може прийняти ваш дзвінок, зателефонуйте, будь ласка, пізніше…"

Я натисла на "відбій". Подумала, чи не зателефонувати тітці, привітати її з Новим роком. Але вона почне розпитувати, де я, що зі мною. А в мене зовсім не було настрою брехати, і говорити правду теж було недоречно.

Ще місяць тому я перечислила тітці гроші, які залишили мені підлеглі Влада. Відклала собі невелику суму, щоб вистачило на зворотню дорогу. Сподіваюся, тепер тітка має достатньо коштів на лікування. 

Зібралася вже почати спускатися вниз, але на хвильку загаялася. Знайшла іконку однієї з популярних соцмереж і зайшла на сторінку Влада. Не знаю, що я хотіла побачити. Він давно нічого там не писав. Принаймні з того часу, як ми з ним розлучилися, у його профілі не з'явилося жодного нового допису.

Сьогодні ж я механічно прогорнула стрічку, і раптом моя рука завмерла у повітрі.

Я не вірила власним очам. Ще вчора цього фото тут не було! На ньому на фоні новорічної ялинки стояли Влад і Ліза, обоє з келихами шампанського. Вона широко посміхалася, показуючи ідеально рівні білі зубки, а він спокійно дивився просто в об'єктив, ледь нахиливши голову. 

"Щасливого нового року" — була підписана світлина. 

Я ще раз поглянула на неї, а потім швидко вимкнула телефон. 

Якусь мить дивилася на цей подарунок Влада, борючись зі спокусою розмахнутися й закинути його чимдалі в сніг, щоб він котився якомога далі, вниз з гори, щоб уже ніколи більше я не могла його знайти.

Проте подумавши трохи, я пересилила себе і сховала телефон у кишеню. 

А потім, грузнучи у снігу, стала повільно спускатися з гори, і чим ближче світилися вогні ферми, тим повільнішим ставав мій крок. 

Отак я і зустріла Новий 2022-й рік…

Тільки сьогодні на "Служницю" діє знижка! Переходьте, читайте, дуже хочеться, щоб наша історія допомогла вам і розрадила всіх, кому сумно, подарувала надію на те, що все неодмінно буде добре! 

А також діє знижка на книгу моєї подруги Юліанни Бойлук "Сяйво обручки"! 

Приємного вам читання та гарного настрою! 

Також буду рада бачити вас у своїх соцмережах:

Моя творча сторінка у ФБ

Група авторів у ФБ 

Мій Телеграм-канал

І звичайно ж, запрошую до нашої з Владою Холод  книги в процесі "Ставка на дружину”  зі щоденними оновленнями та приємними сюрпризами для читачів!

Новий розділ щоранку! 

Підписуйтесь на авторів, аби нічого не пропустити!