Привіт ❤️

Аж не віриться, що майже цілий 2022-й у мене пройшов без єдиного написаного рядка! Це вперше за останні п'ять років. Багато чого сталося з нами всіма і зі мною особисто (не все було поганим, але блискавично висотувало моральні сили і час)... Але останнім часом я  нарешті знову відчула призабуті відчуття, коли руки тягнуться до клавіатури.

В передчутті новорічних свят, хоча й не такому безтурботному як зазвичай, в моїй уяві вималювалася маленька історія під назвою "Мрії у барвистих кульках". Це історія про хлопчика, який дуже потребує новорічного дива, але ніколи навіть собі у цьому не зізнавався. І воно його знайде!

– А я схожий на тебе, Ялинко… – тихенько промовив, перебираючи пальцями гілочки. – Так само намагаюся бути цілісним. Прикриваю, дірки в моїй душі, як ти кульками місця, що давно обсипалися, школою, спортивною секцією, псевдо друзями [...]. – Псевдо надією на те, що сестра мене полюбить… – вказівним пальцем посунув жовту кульку трохи вбік, відкривши те місце на гілці, де красувався оголений залізний стержень без зелених голок. – Та тільки ми обоє знаємо, це лише прикраси, які не є частиною нас. Варто їх зняти – і лишиться старе, гидке, обскубане штучне дерево та хлопець із сірим екраном замість яскравих картинок дитинства, такий «щасливий» на порозі Нового року, що розмовляє з деревом.

Анотація: Макс з особливим трепетом ставився до Нового року. Але вже кілька років хлопець був позбавлений справжньої атмосфери свята. Все, чого він відчайдушно хотів — набір красивих ялинкових прикрас, але будучи звичайним школярем не мав грошей на нього. Втім, одного дня Макс знайде ажурну дерев'яну коробочку, яка приховує в собі не лише новорічні кульки, а ще й дещо незвичне і дивовижне.

Це оповідання про безвихідь та надію. Про те, що в Новий рік диво може трапитися з кожним, і ще й яке! Бо це особливий час, який здатен освітити своїми барвистими вогниками навіть найтемніші куточки життя. 

У час чарівний і енергетично сильний, коли один рік перетікає в інший, ти маєш шанс на подорож в один кінець – подорож у мрію.

Сподіваюся, ви посумуєте з Максом зовсім трішечки і будете з ним до самого кінця, бо ще жодному своєму герою мені так сильно не хотілося подарувати диво.

Міцно обіймаю,
Ваша Торі