Для тих, хто пропустив сьогоднішнє оновлення книги "Не його квітка надії" невеличке нагадування, адже у цьому розділі на вас чекає принципова медсестричка, що може залікувати не тільки тілесні рани Єгора, а й душевні... Читайте з задоволенням!

Уривок з розділу:

- Занадто велике розсічення, - зауважила дівчина з хвостиком на голові, вивчивши недоліки побитої правиці, що відходячи від почервоніння, почала потроху синіти. – Клеїти треба, - підняла очі та швидко перевела тему та ту, що її цікавила. - Район вгадати, це все одно не під’їзд віднайти. Розповідай, - пригвинтила своїм вимогливим поглядом, ніби в пута затягувала, і чорнявий з радістю піддавався її вимогам, бо з кожним таким проявом, вона подобалася йому ще більше.

- З цим мені місцеві бабусі допомогли, - нарешті відкрив секрет, але поспішив його смачно приправити. - Божі кульбабки сиділи на лавочці з іншого боку арки, а я підійшов привітатися. У розмові проговорився, що шукаю господиню втраченого гаманця, описав тебе, і вони швидко розказали де тебе шукати треба, - чесно зізнався про свої подвиги. - Виявилося, що ти тут, як місцева зірка. Дівчина – добре серце, що має час для кожного, тільки не для себе, - посміхнувся, озвучивши свої висновки, а далі, продовжив, вкладаючи у текст зайву комічність та іронію, від якої не тільки він сам був у захваті, а ще й Машу спонукав мінятися на обличчі. - Бабусі були настільки вражені моїм хорошим вчинком, що вирішили, що ми з тобою пара створена на небесах. Вони довго переконували мене, аби я до тебе придивився гарненько та був настирним у своїх залицяннях. Але, кажуть, що ти не одного такого випроводила, тож попередили, якщо ти мене не приймеш, то вони прийдуть на підмогу…

- І що зроблять? Сварити будуть? – перепитала з такою ж іронією.

- Цього вони мені не сказали. Але думаю, якщо ти будеш хорошою дівчинкою – цього не станеться, - зауважив, посміхнувшись лукаво.

- Це ж треба, який вигадливий, - у відповідь посміхнулася Маша щиро, і Єгор, напевно вперше побачив таку її посмішку, від якої хотілося бути клоуном для неї, чи ким завгодно, аби вона завжди ось так сяяла для нього.

- Я думав ти мене боїшся, - мовив зачарований, згадуючи її на кладовищі та у кафе.

Маша підняла свої бездонні очиська до чоловіка, якорем зачепилася у сірості його глибин, різко сховавши ту посмішку, що мимовільно розпилялася до цього, а далі, неначе щось обдумавши, мовила:

- Я боюся тварин, які дітей та жінок ґвалтують, а чоловікам зі зв'язаними руками у потилицю стріляють. Їх боюся та ненавиджу одночасно… а ти на їхньому фоні, що ласкавий кіт, якого приголубити хочеться.

Тиша заполонила простір, відреагувавши на сказане та почуте. Для Маші то було зізнання, що оголювало її страхи, а для Єгора – надія, що відлунням забриніла у самому серці.

- А хочеться? – не втримався, заглядаючи у глибину тієї блакиті, як той кіт, що просився на руки. Він не знав, як їй, а йому дуже кортіло стати тим мурликою, якого б вона приголубила.

- То я так сказала, - завмерла дівчина на мить, проводячи невидиму, але жирну лінію, - для аналогії, просто. Не думай на свій рахунок багато.

- Не встиг. Відразу під корінь обрубила, - посміхнувся чорнявий такому спілкуванню, неначе вони довгі роки знали один одного, а далі підкинув жартівливих дровець у топку, аби вони потроху розгоралися: - І що ж тепер робити? Прийдеться повертатися до божих кульбабок та підмоги просити. Без них, бачу, ніяк…

Маша посміхнулася, відреагував на його дитячу поведінку, але, як виявилося, саме такий підхід був найдієвішим для неї, адже розуміючи того, чи ні, але Квітка поступово здавала позиції, непомітно стираючи кордони, які сама виставила.

- Давай руку, - знову потягла правицю на себе. - Боляче?

- Нічого, потерплю, - мовив пацієнт, але коли медичний клей на рану потрапив, все ж сіпнувся.

- Нащо будо на них кидатися? Володька та Сашко постійно під під’їздом пиячать. Десятки разів до мене приставали і десятки разів відворот-поворот отримували. На цей раз так само було б.

- Я не міг дивитися на це спокійно. Ніхто не має права до тебе і пальцем торкатися.

- І ти також? – запитала, пильно подивившись в очі чоловіку, у якого відчуття власництва запливало за буйки.

ЧИТАТИ КНИГУ 

Також не забудьте завітати до інших моїх книг з позначкою 18+. Сьогоднішня рекомендація: "Кохати не можна ненавидіти" у якій руде стерво - Вікторія Ронцевич, перетворюється з фурії в кохану жінку. Але поки це диво станеться, на головних героїв чекає багато цікавих моментів.

ПІДПИСАТИСЯ НА АВТОРА