Вітаю, мої любі!!!

Запрошую до продовження історії Стаса та Вікторії.

                               Анотація.

Мабуть, справді у щастя, короткий вік. Тільки-тільки, Вікторії та Станіславу, вдалося налагодити свої непрості стосунки, як чоловік знову пропав безвісти.

 Тепер Вікторія мусить вистояти проти тітки одна. Їй солідно допомагає названий хрещений, та цього замало, адже хочеться, аби поруч знаходився коханий чоловік.

 Дівчина виснажена хвилюванням за Станіслава, захворіла. Хоча кухарка запевняє, що це не хвороба. — Це легке недомагання яке скоро пройде. Вікторія не відразу розуміє, значення цих слів, тому відчайдушно шукає Стаса, нехтуючи своїм здоров’ям та не тільки своїм...

Уривок.

Аслан прокинувся, коли на дворі вже світало. Сів й скинувши плед, оглянувся довкола. Влада спала скрутившись у кріслі. Вікторії не було, та з кухні доносився дзенькіт посуду. Піднявшись подався на кухню. Побачене шокувало. Вікторія у банному халаті та з рушником на голові сиділа за столом, з чашкою кави та сигаретою в руках.

— Як ти почуваєшся, дитя непокори? — Сухо поцікавився, стримуючи невдоволення, присів поруч.

— Добре! — Без емоцій відповіла Вікторія, й відразу ж запитала. — Коли ви приїхали?

— Вчора. — Відмахнувся та суворо нагадав. — Я ж просив тебе не палити?!!

Вікторія випустила сигаретний дим в гору, відверто дивлячись йому в очі. На нагадування промовчала, в очах читався біль. Її мовчання напружувало.

— Господи, Віко! — Схвильовано промовив Аслан. — Що ти робиш з собою?

Вікторія зробила чергову затяжку сигаретного диму, й видихнувши його, тихо заговорила.

— Я божеволію, Аслан!

Він піднявся й закрокував по кухні, його брало зло. Сердився на Станіслава, про це вони обов’язково поговорять з Хоминим, як тільки той з’явиться.

— Віко, ти мені потрібна на заводі. — Сухо кинув, пильно дивлячись на неї.

Вікторія кинула сигарету у попільничку, нудота підходила до горла, знову ні сигарета, ні кава не смакували.

— Це терміново? — Поцікавилася, відверто заглянувши в його очі.

— Терміново, крихітко. З твоєю тіткою не можливо домовитись. Ми ділимо завод навпіл, на два окремих і незалежних цехи. — Нервуючи кинув Аслан, її погляд бентежив, бачив у ній Галину. 

            Новорічно-Різдвяна казка