Віра близько❤️ Чи ще ні?

Привіт. любі!
Зараз ми у моїй "Вірі" наближаємося до дуже напружених моментів... Хоча про що це я? Там суцільна напруга. Хоча скоро вона вийде на новий рівень)) 
А поки потихеньку намагаємося розплутати з Русланом всі ниточки та, головне, шукаємо Віру. 

Чи вдасться йому хоч на трішки наблизитися до цілі, взнаємо вже скоро)) 
А поки невеликий спойлер з наступної частинки, яка буде вже сьогодні о 19:00))

Зсередини перло хвилювання нарівні з дивним піднесенням, котре надавало впевненості, що цього разу все має вийти. Він відшукає свою Віру. Навіть думки, що її не опиниться по вказаній адресі, або щось піде не так, не було. Щоби йому це не коштувало, він зобов’язаний сьогодні обійняти кохану...

Слідкувати за перебігом подій у книзі можна за посиланням нижче:

Читати роман «Віра у моє кохання. Останній бій»

А всіх, хто не розуміє поки, про що мова, запрошую до першої частини дилогії, котра детальніше розповість вам, хто такий Руслан, як він закохався у Віру та чому тепер її шукає)) Буде емоційно, чуттєво, напружено та загадково)) 

Читати роман «Віра у твоє кохання»

Якщо ви ще не вирішили, чи варто читати, ось вам невеличкий уривок:

— Гей, тебе не бентежить, що я гола? — біля самих дверей вигукнула Віра.

— Бентежить, із самого початку вечора. Могла б і пристойніше одягтися, — висловив, нарешті, те, що його турбувало. — Вирядилася, ніби знімати когось приїхала.

— До цієї твоєї Олени мені далеко, — передражнила. — Але я, взагалі-то, про пальто. Може, ти забув у запалі своєї пристрасті, але на вулиці майже зима, — натякаючи на те, що так чи інакше стала свідком їхньої з Оленою інтрижки.

— Де? — зміряв дівчину холодним поглядом. — Пальто?

— У гардеробі, — неохоче визнала Камінська, віддаючи номерок.

Забираючи речі Віри, Руслан не розумів, чому носиться з нею. Хоча ні, розумів. Якщо пустить все на самоплив, наслідки можуть бути непередбачуваними. Досить, проходили. Зайві проблеми йому ні до чого.

Простягнув одяг дівчині, але та не реагувала. Стояла, склавши руки на грудях і надувши губи. Справді, маленька дівчинка. У такі моменти Буря переконувався, що його нездатність відокремити образ тієї маленької Мишки від нинішньої дорослої Віри неспроста. Як її сприймати серйозно, якщо вона ні на йоту не намагається увімкнути дорослість? Невже, не можна бути хоч трохи безпроблемнішою?

Глибоко втягнув повітря, намагаючись заспокоїтися. Дістав із рукава пальто шарф. Під здивованим поглядом Віри поспішно намотав їй на горло. Немов безпорадній дитині випростав руки й силоміць натягнув на неї саме пальто.

Камінська була в шоку, але не чинила опір. Гардеробниця дивилася з розчуленням, а хлопці, що проходили повз, посміювалися. Буртенку було начхати, як він виглядає збоку. Головне зараз відправити її додому, щоби не наробила дурниць.

На виході набрав службу таксі, але Миша знову увімкнула дитину:

— Я нікуди не поїду на таксі! Хочеш, щоби я відправилася додому — вези мене сам.

— Ще що?

— Поки нічого.

Віра відверто насміхалася над ним. Варто було б її приструнити, але…

— Добре, — зітхнув, вказуючи на машину, біля якої м'ялася з ноги на ногу Олена. — Йди сідай. Оленко, ми зараз Віру додому закинемо й поїдемо, — підійшовши ближче, пояснив здивований дівчині.

— Віра? — перепитала колишня, натягуючи на себе привітну гримасу. — Я тебе пам’ятаю ще ось такою із бантами, — показуючи собі нижче колін. — Руслан завжди казав, що з тобою він перестав мріяти про рідну сестричку.

— А я тебе взагалі не пам’ятаю, — не дивлячись на Олену, роздратовано виплюнула Віра. — Руслан завжди міняв дівчат, як рукавички.

Не забувайте підписуватися на мою авторську сторінку та на соцмережі, щоби не пропустити нічого цікавенького, тицяти "подобається" книгам та додавати в бібліотеку)) 

Слідкувати за автором на Букнет
Instagram
Facebook