Чекаєте на проду від ПОГАНЦЯ?

Книга поступово підходить до завершення, а я вже сумую за Павлом та Оленою, бо проводити з ними будні та ночі мені неабияк сподобалось...

Попереду ще з десяток глав, які точно вас здивують та змусять бити мене тапками) Ви ж не думали, що в них все буде просто? Це ж поганець...

Але сьогодні-завтра чернетка ПОГАНЦЯ буде зафіналена, і мені залишиться тільки перечитувати затерті до дірок глави разом з вами.

Зараз пропоную вам черговий анонс і помилуватись Павлом в домашній обстановці...

Мама завжди засинає рано, одразу після 9-ї години вечора, а батько ще кілька годин лежить перед телевізором з закритими очима і не дай Боже хтось вимкне його, бо ж Андрій Вуйченко дивиться, він все бачить навіть тоді, коли храп застилає весь перший поверх будинку.

Колись у шкільні роки я під акомпанемент таткового сну тікала до друзів на ставок, де ми пів ночі могли гуляти з хлопцями, кататися на мопедах та цілуватися під зорями. Часи були цікавими та яскравими, але ніяк не могли зрівнятися з тим захватом, що панував в моїй душі, коли я нишком пробиралася до кімнати, де батьки поклали спати мого Павла. Не встигла відкрити двері, як зіштовхнулася з поганцем, а він так різко втягнув мене до себе та палко поцілував, що метелики в животі розгубилися від напору цього чоловіка, закрутивши мене у вихорі хвилювання та запаморочення від занадто сильних емоцій.

Він ніколи не цілував мене так раніше...