Протилежності притягуються?

Слава Україні! Сьогодні я хочу написати про книгу, на яку натрапила нещодавно. Цікава та  захоплююча історія від Лілі Ваніль      “Моя хороша дівчинка”

Успішний айтівець, в якого гроші кури не клюють, і бідна студентка… Що може бути спільного між ними?

Але один випадок на дорозі все змінює. Навіть такий черствий сухар, як Дем’ян не зміг проїхати повз, коли побачив, що до самотньої дівчини чіпляються два бовдури. Ніка нічого не пам’ятає, що було напередодні, не може згадати адреси й солодко засипає. А на ранок навіть не бажає продовжити знайомство. Тікає чимдуж. 

Тільки пізно. Невинна, замерзла Снігурка уже запал в душу Дем’яну. А якщо вона не захоче мати з ним нічого спільного, просто найме на роботу. План простий… Але життя не комп’ютерна програма, не чітко написаний код і баги будуть пострашніні, ніж у звичному для Дем’яна робочому процесі.

Анотація

― Вибачте! — врешті бовкаю.

― За що?

― Не знаю. Я не пам’ятаю що було вчора.

― Он як! — повертається, повільно відпиває зі склянки.

Чомусь стає жарко від того, що розумію ― його губи торкаються скла саме там, де ще хвилину назад були мої.

― Я була з друзями на вечірці. Це останнє, що пам’ятаю, ― пригнічено зізнаюсь. ― Не знаю, що трапилось...

― Що ж, Снігурко, вважай мене принцом. Я врятував тебе, коли ти сунула по нічній трасі в невідомому напрямку, вбрана у мініспідницю, панчохи та куций пуховик.

― Що я на трасі робила? Та ще й в такому вигляді!

― Запитаєш у своїх друзів.

Книга ховається ТУТ!

І після цієї історії, не забудьте забігти на свіженьку главу мого гумористичного любовного роману “Справжній мужик”, написаного спільно з Лесею Найденко, та етнофентезі “Хранитиль Карпат. Витоки”.

Приємного читання!