Привіт мої любі. Хочу поділитись із вами натхненням.

Бо саме із ним я працюю над новою історією, де почалось саме цікаве. Казковий світ, таємничий герой, у котрого втричі більше рук ніж належить, героїня, що так хотіла змінити своє життя, аж в інший вимір потрапила - все це чекає на вас у "Зернятку білого апельсина".

Ліс повний таємниць, особлива, зимова магія і житло таємничого Майстра Чудес, виплетене із яворових гілок над урвищем, все це і ще крихітка справжнього різдвяного дива уже наповнило сторінки історії. Сподіваюсь вона буде такою ж світлою і чуттєвою, якою я її бачу.

 

Уривок із тексту:

________________________________________________________

Рухи її дивного рятівника увесь час були повільними, граційними та обережними. Він наче боявся щось зламати, або когось злякати.

— Випий, серденько-серденько. Я сплів тобі сонячні спогади та багато липневого світла.

Чашку вклали в її долоньки пара білосніжних рук. Тим часом дві інших притримали кокон ковдр на плечах дівчини. Майстер Чудес присів перед Аїдою навпочіпки, чорні, гладкі мов скло коси, обрамили фарфорове обличчя чоловіка, звісившись аж до колін. Мов траурна вуаль вони струменіли з увінчаної гагатовими рогами голови. Чоловік явно очікував доки гостя зробить перший ковток.

Піднісши до губ чашку, Аїда обережно надпила трав'яний узвар. Він виявився солодким, зігрівальним і дивно шипучим, наче в теплий чай хтось досипав бризки ранкової роси та дрібні сонячні зайчики.

По горлу і грудях Ади розповзлось тепло. Наповнило її, забилось у самі дальні закутки втомленого тіла. Дівчина щасливо замружилась. Вдихнула на повну літній, сонячний аромат.

— Ну як?

З надією спитав шестирукий.

— Чудово. І надзвичайно смачно!:

Читати історію ТУТ