Гострий сюжет в кіно називають трилер. Тобто в перекладі трепет, хвилювання. Отже і розділ вирішив назвати хвилюючим.

Взагалі, складається враження, що в кіно простіше пограти на почуттях глядача, ніж автору на почуттях читача. Адже в кіно в арсеналі і артисти відповідної зовнішності, і антураж, і музика. А у автора лиш літери, слова, речення…

Проте, все таки саме книжка налякає більше ніж будь-який фільм. Бо глядач пересичений. Пригадую, як я дитиною дивився фільм Кінг-Конг, це було страшно. Зараз же діти лиш посміхнуться, коли побачать таку собі волохату ляльку на екрані. А книжка нажахає більше. Причина тому людська фантазія. Ми здатні нафантазувати такого, що й не заснеш.

Автору залишається знайти той читацький перемикач, що увімкне фантазію людину в режим залякування. Хто краще себе самого знає, чого боїться?

           Тож запрошую в «Гостросюжетний розділ», в якому два оповідання. Сподіваюсь, що поціновувачі трилерів отримають жахливе задоволення.