Хто ж подарував букет для Божени?




Уривок

Босими ногами ступала по холодних мармурових східцях.

У вітальні з букетом червоних троянд стояла спантеличена Сільвія. Вона була одягнена в чорний, довгий атласний халат, а на голові красувалися бігуді холодної завивки.

— Це тобі, — сказала вона несміливо простягаючи букет.

— Мені? — Тепер і Божена була спантеличеною. — Це якась помилка.

— Помилка чи ні, але кур’єр їх просив передати для тебе.

Сто одна троянда. Божена перерахувала.

«Справді сто одна»

Але ж хто міг подарувати їй такий дорогий букет?

Ні на мить не сумнівалася, що це якась помилка. Найбільше боялася, що кур’єр з’явиться на днях і вимагатиме гроші за свою ж необачність.

Будинок Ваторі знаходився в елітному районі, де кожна особа, яка тут проживала мала немалі гроші. Кожен з сусідів міг замовити такий букет. Проте було одне «але». Божена ще жодного разу не зустрічала нікого з таким іменем, як у неї. Тому сумнівалася, що дві Божени будуть проживати на одній вулиці. В такі збіги не вірила.

Невже цей букет справді для неї?

Поки нарізала смажений шматок баранини – Єгор ходив по кухні. Вона знала, що йому цікаво, але що вона могла сказати?

— Я справді не знаю, хто мені його подарував, — мовила.

— Але як?

— Ось так. Я ні з ким не зустрічаюся.

— Можливо колишні? — припустив.

Багато колишніх Божена не мала. Лише одного – Олега.

Читати книгу