Разом у минуле...
То що ж саме трапилось тридцять років назад? Яку таємницю зберігала продовж тривалого часу Віталіна Орлова? І що саме чекає Аделаїду у часі, у який її зненацька закинула доля? "Покарані життям" чекають на ваше прочитання!
— То Полтавець? — знов перевела розмову русява.
— Так, Полтавець. Не Орлова. — підкреслила Віталіна.
— Не Орлова... — у тому й основна проблема.
— Так, і ніколи нею не стану. — усе наполягала на своєму та.
— І зараз 1992-й рік?
— Саме так.
— Прекрасно! У такі нетрі мене життя ще не заносило. — буркнула собі під ніс Аделаїда, намагаючись таки знайти у собі сили прийняти теперішнє становище.
— І звідки ти взагалі взяла, що я Орлова? Невже чутки та мрії моїх батьків ходять уже по всьому універу? — зловивши чергову тишу, Віталіна Полтавець-(не)Орлова пхнула дівчину у бік, але відповіді так і не було, — Зрозуміло, знову зависла...
«Це не людина – це інопланетянин якийсь! Чимось мене нагадує, їй-Богу! Дивна на всю голову! І ні, не через вишиванку... Що такого у вишиванці? Вона поводиться так, ніби також впізнала в мені когось. Знати би ще, кого...»
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКлас!
Воу! Цікаво як!
Юлія Міхаліна, Дякую)
ох, тут з мандрами все не так просто)))
Лоре Лея, ;)
Чекаю, коли вже все стане на свої місця)) Куди закине її далі?))
Анні Ксандр, Та цю може куди завгодно))))
Загадкові переміщення! Обожнюю таке))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати