Ох дівчатка-дівчатка (й хлопці теж), не знаю, куди приведе мене муз, то ж, цілком ймовірно, що це остання знижка на “Пампушку для боса” на передплаті. То ж поспішайте придбати за зниженою вартістю і пам'ятайте про програму лояльності для нових читачів!

Ну й традиційно - смачний кусь для апетиту)

- Залишайся тут. Ну його, те відрядження, - сказала, не думаючи. Але чомусь в його очах в ту мить з’явився такий сум та невимовна туга, наче збирався принести себе в жертву богові бізнесу, а не поїхати в іншу країну.

- Не можу, дівка-біда. Понад усе хотів би лишитися тут, з тобою, але не можу, - ще міцніше притис її, наче намагаючись увібрати дівчину в себе. Потім, ніби вирішивши щось, раптом сказав: - Пам’ятаєш, що я говорив тобі в мене вдома?

- Ти багато говорив. Що саме я маю пам’ятати?

- Що між нами не може нічого бути.

- Звісно. Я ж не мале й дурне дитя, - раптом обурилася. Ну, звісно, треба ж нагадати, що вірності від нього чекати не варто, то ж щоб потім і претензій ніяких не було. Та й бізнес через те може постраждати. Захотіла відштовхнути, але він не дозволив. Схопив її руку у свою та ніжно притис до губ.

- Все залишається в силі. Ти вільна й можеш роботи все, що хочеш і чинити так, як вважаєш за потрібне. Зустрічатися з іншими, кохати й, - голос раптом став глухим, ніби йому здавило горло, - виходити заміж. Проте є дещо, що я хочу сказати тобі до того, як поїду. - І чому в неї було таке відчуття, ніби він прощався з нею не просто на час відрядження? - Я дуже сильно тебе люблю, - він ковзнув поглядом по її обличчю, але швидко продовжив, ніби боячись, що не зможе цього зробити потім: - Я кажу це не для того, щоб стримати тебе чи прив’язати до себе. Просто хочу, щоб ти розуміла – ні на мить я не пошкодував про те, що ти опинилася поруч. Ти найкраща з тих, кого я знав – безпосередня, ніжна, весела та… - він відвів погляд, посміхнувшись, наче хлопчисько, - найнеймовірніша.