Допоки немає світла, води і тепла...

Всім добрий вечір.

Мабуть ті, хто хоч трохи стежить за мною, подумали, що вже зовсім випала десь із життя. Але ні. ) Я тут, на місці.

Разом з усіма переживаю всі позбавлення долі від світла, води та тепла. І, якщо з водою вже більш-менш все ОК, то тепло довелося виборювати в битві із сусідкою, а на світло мало не молитися, бо наразі моя основна робота полягає у виробництві спорядження для наших хлопців на передовій. Довелося трохи повернутися на півсторіччя назад і обладнати виробництво ручними та ножними швейними машинами. Це я про буденне. Як не крути, але для мене наша перемога важливіша за письменництво.

Але, як тільки ці поточні проблеми більш-менш стабілізувалися (нажаль, не вирішились в повній мірі), в мене нарешті з'явився час зазирнути на Букнет і продовжити писати  роман "Біль в мені".

Тож, по-перше: хочу подякувати усім читачам, хто читав мої книги останнім часом за моєї відсутності, і особливо тим, хто лишив після прочитання сердечки.

По-друге: залишилось зовсім трошки, вже ось-ось публікація першого розділу нового роману. Мене, як і будь-якого автора, трошки б'ють нерви, наче перед пологами, бо важко передбачити вашу реакцію на нових героїв та їх долю.

Отже, вирішила трохи поспілкуватися перед публікацією. Тож яких сюжетів вам би хотілося? Чого наразі бракує в сусідніх книжках? І головне, як поставитеся до головної героїні з обмеженими можливостями?

Ну, а в якості подяки за відповіді поспойлерю на тему нової книги анонсом з форзацу:

" Єдине, що в мене є – це біль усередині. Він супроводжував мене все моє дитинство і мою юність. Я ніяк не могла зрозуміти, за що це все мені, і здавалося, що ось-ось доля схаменеться і зробить мене щасливою. Але біль в мені помножився у сотні разів, коли я зустріла його."