То, як ви почали писати? ...Ну, я маю на увазі як ви розкрили в собі цей талант? Вам ставили гарні оцінки за твори у школі? Чи навпаки творчість була вашою слабкою стороною? Чи, можливо, все почалося з якихось ідей в голові. Якихось картинок, які ви втілювали на папері. Подій та емоцій, які оживали у створиних вами людьми. Чи вас до цього підштовнули друзі, а може навіть рідні? Чи, навпаки ви робите, це потайки від них, ховаючись під псевдонімами та вигаданими персонажами?
Насправді, у мене все і почалося із шкільних творів. Мені завжди ставили хороші оцінки за тексти. А також вдавалося гарно грати ролі та дикламувати. Навіть в коледжі я продовжувала брати участь в таких конкурсах. Але закінчилася школа закінчилися і таланти))...все, що я робила то інколи могла написати пости в інстаграмі. Це були або просто мої думки або якісь коротенькі історії.
Написати книгу я хотіла завжди, просто не наважувалася, але більше лінувалася))...І саме книгу, а не вірші, бо останні я писала рідко. Я вважала що це якось занадто легко і не дуже цікаво. І завдяки Букнет, нарешті почала писати книги))...так більшість з них короткі історії. Знову ж таки все іза ліні, а також іза того, що я і сама люблю більше короткі історії читати.
Ну, а як щодо вас? То, як ви почали писати? Дуже цікаво почути ваші історії та досвід.
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМоє бажання почати писати й поруч не стояло зі шкільними творами. Хоча їх я писала непогано, бо писала так, як вчительці треба, а не так, як я хотіла)))
Прозвучить дивно, але почалося все з серіалів. Починаючи з "Рабині Ізаури" і через "Багатих...", "Дику Розу", "Просто Марію", "Санта Барбару". Я дивилася серії й записувала їхній короткий зміст у невеличкі книжечки, які сама створювала. Така бібліотека досі зберігається. А потім був поштовх до створення власної книги. Коли навчалася в інституті ( ага, я вступала в інститут, а закінчувала університет, приколи часу), ми групою їздили як волонтери до дитячого будинку з іграшками, книжками, речами для дітей-сиріт. Нам ці дітки влаштували концерт. Отоді я побачила дівчинку, яка співала, як янгол, і зовнішність мала екзотичну: чорне волосся, смаглява шкіра і сині очі. Історія у неї теж була незвична. Захотілося написати. Так з'явився роман "Там, де дитинство", пізніше перейменований на "Поцілована Богом". Переписувала я його багато разів. І, видно, ще раз доведеться.
Ви короткі любите, а я довгі, як читати, так і писати. Я взагалі сумую, коли книжка дочитується і дописується.
Ксенія Демиденко, О теж люблю кіно))...сісти вечером відпочити за якимось фільмом з вкусняшками.))
Насправді допомогли писати книжки. Сам у школі я не любим читати, це м'яко кажучи, я просто ненавидів читати. Але десь у класі 10 мені друг дав книгу по Сталкеру і майже змусив читати. Як виявилося, у школі давали просто не цікаві для мене жанри)
Після однієї з книжок у голові щось клацнуло - я й сам можу написати якусь таку цікаву історію. Тож почав писати фанфік по Сталкеру. А коли його закінчив, зрозумів, що хочу більшого, чогось свого. Тож почав створювати свої, оригінальні історії)))
Дмитро Євтушенко, Я не маю вас на увазі))...я кажу дуже загально, як ви кажете глобально))...вгазалі про творчість книги, фільми і вск інше. Звісно у кожного виходить свій окремий шедевер)
Я писала фентезі ще тоді, коли не знала, що це таке)))) А от сіла за серйозну книгу, коли мені розбили серце...
Богдана Малкіна, Мене завжди захоплювали люди, які пишуть фентезі. Це ж яку треба мати фантазію))....а розбите серце мене спонукало вірші писати та вести щоденник.
Дякую, що поділилися.
Не було куди дівати надлишок думок й просто брала ручку, зошити та блокноти й починала писати все, що з'являлось... Розкручувала сюжет... Зазвичай писала на нудних уроках, переважно історії та перервах... Творчість це одна з моїх сильних сторін. Досить часто ідеї мені просто снились, а іноді спостереження за людьми викликало бажання написати щось з певною ситуацією... Потім закинула, тому що переконували, що я марную свій час... Після трагедії, коли ледь не втратила себе, я повернулась до написання чим витягнула себе з того світу... Тож знайомі практично і не знають, що я пишу, лише одиниці. Побачивши Букнет, спершу я боялась викладати щось тут... Але зараз, познайомившись тут з багатьма чудовими авторами та читачами, лише надихаюсь писати більше.)) Ідей вже море, лише б встигати))
Анні Ксандр, ❤❤❤
Я прокинулася і зрозуміла , що якось нудно , захотіла щось зробити ! З такою ідеєю я проходила день , а на наступний ранок - загорілася думкою , що стукнула мене по голові . Взявши чистий зошит і ручку почала писати , списавши половину зошиту , поривом фантазії — захотіла , написати повноцінний роман і почала шукати сайти в інтернеті і знайшла сайти для фанфіків ( 1 мені не сподобався і я 4 місяці працювала на другому ). Коли сайт перейшов на іншу платформу було сумно і одного сонячного дня , мені випадково показався банер Букнету я подумала пару днів і зрозуміла , що - це доля )
Інна Турянська (Innaturianska), ))
Цікавий блог, у мене є схожий ось тут:
https://booknet.ua/blogs/post/350614
Я писати почала ще в школі. Завжди любила літературу, та творі на вільну тему:))
Перші вірші та оповідання написала ще в 5-6 класі, але вони назавжди будуть в чернетках.
У 10 класі нам задали написати казку про Космос. Я написала про дві планети Миролюб та Рабовласник. Вона потім потрапила на конкурс "Проба пера", але у мене не залишилося навіть чернетки.
У 2007 році я спробувала її відтворити, але не вийшло, втім написала іншу казку "Країна щастя", але минуло багато років, ніж я наважилася знову писати і вже публічно.
У 2015 вирішила почати викладати свої твори на російськомовному самвидаві.
Деякі з них навіть продавалися, але не мали великого успіху.
У 2019 році я повністю перейшла на українську мову і знайшла Букнет.
Почався новий етап творчості, так би мовити:)
Анітка Санніфео (Anitka SunnyFeo), От здавалося б школа, але виявляється вона теж може розкрити приховані таланти.)) Бо якщо б ми не писали шкільних творів, то може б і не дізналися про своє вміння))...теж памятаю свою першу казку"як соняшник шукав батька " називалася, але теж не збереглася(.
Може б почалося писати раніше, якщо знала б, де можна себе проявити.
Дякую, що поділилися ❤
З творами у мене була цікава історія - мені за них переважно ставили 8-9 і неважливо, який це був предмет) Але коли посилали когось на літературний конкурс чи олімпіаду, то обирали мене, бо я бачте-но пишу твори набагато краще, ніж ті, хто завжди отримує десятки і вище) Хоча ще й робили ставку на те, що пишу я справді сама і дуже швидко, яка б то тема не була й на тести в мене завжди був час, навіть з лишком)
А насправді моя письменницька натура прокинулася ще коли й говорити нормально не вміла) Є аудіозаписи тих історій до сих пір, але ніхто не може розтлумачити ні імені якоїсь химери(головної героїні), ні ключових подій))) Для них у мене були якісь свої круті назви, але тяжко зрозуміти, що то було, адже маленька я не вимовляла ще багатьох букв)
Ну а до книг я вже дійшла, коли тут проводилися наймасштабніші конкурси й я вирішила долучитися) Якби не було нудно й не хотілося знайти якусь віддушину та якби не згадала про рекламку, що колись бачила в Інстаграмі, не було б авторки Софії Вітерець)))
Інна Турянська (Innaturianska), Дієвий метод))) Я ще брала рекомендовану літературу від викладачів і додавала як список літератури)))
Гарний блог) Прочитавши його мені теж захотілося написати свою історію, адже в мене вона трохи відрізняється.
Якщо чесно, то шкільні твори мені давалися важкувато, хоча оцінки зазвичай були хороші. Я взагалі в школі вчилася дуже добре, університет закінчила з червоним дипломом, тільки от моя професія немає жодного зв'язку з творчістю) Та і я ніколи б раніше не подумала, що буду писати любовні романи. В школі я писала вірші, але про це ніхто не знав, адже в мене не було звички комусь їх декламувати. Навіть мої близькі цього не знали.
Коли я навчалася в університеті в мене виникло бажання написати якийсь містичний роман і я навіть почала роботу над ним, проте так і не завершила… Далі я знову поринула в навчання, потім захист диплому, потім кохання, весілля, робота по професії, декрет… І потім я випадково наткнулася на сайт Букнет) З нього все почалося) Я придбала одну книгу, другу, третю… і так далі… Прочитала купу цікавезних книг саме на цьому сайті ( раніше я читала здебільшого друковані книги про вампірів, або фентезі), а потім вирішила спробувати написати щось сама.
Інна Турянська (Innaturianska), О так, спробувати точно варто! ( Мені було страшно, але ж завжди можна вигадати псевдонім)
Із задоволенням поділюся своєю історією.
Я пишу з дитинства. Перший мій "шедевр" написаний друкованими літерами олівцев на листочках в клітинку, які сшиті один з одним у книжечку. Другий - олівцев в зошитах в лінійку, які також зшиті у книжечку. Ці "шедеври" нікто ніколи крім мене не читав, бо це був мій "самий тайний секрет". До сих пір зберігаю. Що цікаво, їх реально можна читати, але секретом вони залишаться назавжди).
Потім прийшла ідея, яка довго існувала не викладеною на папір. Але згодом вона мене таки подолала і написалася (страшно сказати скільки років чекали герої). Це було коли почали розвиватися літературні сайти.
З тих пір записую - коли приходять цікаві ідей. Як в тому фільмі "Невиноватая я - он сам пришел".
Алан Рейдсон, А ви просто почніть.) Почніть писати, а не просто генерувати ідеї. Памятаю як я починала писати книгу Холоднокровні. Просто була ідея, але я поняття немала як розтягнути це в повноцінну книгу. Так і тримала вск в голові. Думала а нащо починати писати, якщо поки цього вистачить лиш на 2 - 3 розділи. Але потім почала і пішло все якось само собою. Речення за реченням, абзац за абзацом, розділ за розділом і вийшла повноцінна книга. Вже навіть про другу частину замислююся, але знову та сама проблема, все залишається в моїй голові....тож головне почати, бодай кілька речень, а лалі піде. А коли ще є якась мотивація або часові рамки то це ще більше стимулює)
Цікаво дізнаватись різні деталі про авторів) З творами в мене також в школі все було гаразд, хоча писати я їх не любила, тому що на задану тему. Могла день промучитись, щоб перед сном за пів години наваяти кілька сторінок. А от фантазувати завжди любила, та письменницею себе не бачила: вважала, що то такі небожителі й до них ніколи не дострибнути)) Врешті, писати мене спонукала дуже близька мені людина, котра любить фентезі, але з певним сюжетом. От я й спробувала писати так, щоб їй сподобалось.
Алан Рейдсон, Мені головне - почати, а далі воно якось саме))
Дуже цікаво було про Вас почитати. Якось, сумно пролунали слова :"закінчилася школа закінчилися і таланти". :) Але добре, що потім вони повернулись. Мабуть, вони були лише, у відпусці.
А в мене, навпаки, лише одна вчителька ставила гарні оцінки за твори А так, в мене були вони надто поганими, бо не дотримувалась вказаного стилю :) А ще мала в щоденнику зауваження за "плагіат", бо перший мій вірш в молодшій школі вчительці здався списанним з якоїсь книжки :) Це потішило моє его, але погіршило наші відносини :))
Ольга Іваненко (Ольга Джонс), О в мене теж таке було на інформатиці. Потрібно було зробити презинтацію, здається щось про пори року. Вийшло не погано і вчителька не повірила, що це я сама зробила. Сказала, що десь напевно скачала))
А щодо того, що не писала...ну насправді я не знала де себе реалізувати. Бо друкована книга, то для мене якась захмарна мрія, поки що). А самовидав ризиковано та дорого, і коли дізналася про Букнет, то це був оптимальний варіант де можна писати електронні книги)
Дякую, що поділилися.)
Дуже цікаво було почитати про тебе) Я завжди любила писати шкільні твори, в мене непогано виходило, але чужі мені подобались більше, тому серйозно до цього не ставилась. Років у 16 почався буремний емоційний підлітковий період, коли писалося багато віршів та вівся щоденник. Тільки записуючи думки на папері, мені справді вдавалось розкласти своє життя по поличках, очистити думки і отримати задоволення від процесу. Однак цього було недостатньо для того, щоб почати писати книги. Десь три роки тому я ризикнула і написала оповідання на конкурс Букнета, звісно нічого не виграла, але зрозуміла, що хочу ще))) А потім пішло-поїхало) Досі почуваюся і є початківцем, але зараз думки про нові книги викликають не страх, а приємне тремтіння у душі)
Інна Турянська (Innaturianska), Та сама ситуація зі щоденником) Пишу, коли потрібно)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати