Останній день осені. А насправді надворі зима. Та й у душі теж. Ідеальний настрій для того, щоб писати нелегку книгу…

Нова глава "Поневоленої" уже на сайті. Ось уривок з неї:

А я… я закохалася по самі вуха, була сліпою, глухою і такою наївною, що тепер аж не віриться…

Мабуть, якби я знала, чим для мене це все обернеться, то нізащо не пішла б на такі дурощі… 

Звісно ж, я завагітніла від нього. Той ранок мені запам'ятався на все життя. Дві смужки на тесті й повні груди теплого щастя, яке, здавалося, вивалювалося з мене, як вода з фонтану.

Окрилена, в гарному настрої прилетіла на роботу і щойно у шефа з'явилося кілька вільних хвилин, пішла повідомляти гарну звістку. 

— У нас буде дитина, — замріяно усміхнулася, щойно він кинув на мене поглядом. 

— Що? — перепитав ошелешено.

— Я… вагітна, Вікторе, — сказала вже не так впевнено. Почувалася незручно, не знала куди подіти руки. 

— Тобто ти вагітна, Карино? — він розсердився, очі спалахнули вогнем, запульсували жовна. 

— А чого ти хотів? — я нервово засміялася. — Ми ж спали, от тепер я вагітна.

Сподіваюся, ви полюбите цю історію❤