http://booknet.com/book/398219

     В одну мить і я сама злякалася того, що зробила. Відсахнувшись від Руслана і          прикривши оголені груди руками, втупилася дивитися йому в очі.

   Чекала , ляпасу, дикого крику, що я дурна і так не можна. А як же Надя? Що це не       правильно і мені треба знайти свого однолітка і крутити кохання з ним. А натомість      він голосно простогнав:

    - Світлано, що ж ти робиш? Адже нам не можна....!!!
 

І в ту ж мить покрив мої губи пристрасним, але ніжним поцілунком. Мені сподобалося це почуття страху, солодкого збудження та тремтіння. Серце билося ще сильніше та ось, ось мало вирватися з грудей на волю .

http://booknet.com/book/398219