Знижка на історію "Лютий ворог".

                                             Вітаю, мої хороші!!!

Сьогодні діє знижка на бунтівну історію кохання Івана та Софії.

Анотація. — Лютий ворог.

Кохан виявився правим. За Софією велося стеження і не тільки Коханом. Хтось іще полював на неї, хто саме, було не важко здогадатися. Адже вона стала поперек горла колишньому партнеру покійного батька.

Тепер Софії потрібно переховуватися разом з тим кого, люто ненавидить. Жити з ним під одним дахом в повній ізоляції, на краю світу в суцільній темряві. Потрібно триматися, аби не зійти з розуму і не закохатися.

                                                       Уривок.

Іван важко зітхнувши лиш встиг кинути навздогін.

— Ти куди?

Софія його не чула, бо понеслася на третій поверх, в неї там справа.

Повернулася через десять хвилин з понурим обличчям і вже не бігла, а брела, коли ж з’явилася на кухні Кохан роздратовано запитав.

— Ну все! Тепер ми можемо обідати?

Софія пригнічена стояла посеред кухні, ледь не плакала, й на його слова лиш не погоджуючись закивала головою.

Кохан прикипів до неї поглядом, цілком не розуміючи, що трапилося? І чому вона так виглядає?

— Що з тобою, Софіє? Наближаючись стурбовано запитав він.

— Нічого. Здавлено кинула дівчина й подалася до плити ставити чайник, в пів тону ображено попросила. — Обідай без мене. Я пас.

— Ні, Софіє. Я чекав на тебе й обідатиму тільки з тобою. Холодно та невдоволено заявив Іван зупинившись позаду неї.

Софія різко повернулася до нього, її довге волосся розсипалося по плечах, очевидно воно вилося від природи, їй личили ці кучері із ними вона виглядала надто милою.

— Кохан, я не обідатиму, не снідатиму і не вечерятиму. Дякую, що старався, але я пас. Різко заявила вона.

Кілька хвилин у кімнаті царювала цілковита тиша, напружена атмосфера, здавалося повітря стало густим. Цю тишу порушив свист чайника. Софія залила кавову суміш окропом й хотіла піти з нею. Іван нахмурився іще більше і не дав їй цього зробити перегородивши собою дорогу.

— Куди зібралася? Роздратовано запитав і коли вона заглянула в його очі додав. — Ти нікуди не підеш доки не поїси.

— Я! Не-бу-ду. Сказала по складах. Ясно! Ледь не плакала дівчина. Хотіла залишитись наодинці.

— Куди ти щойно ходила? Зірвався чоловік суворо дивлячись на неї.

Повернувшись до нього спиною побрела до вікна на кухні, оскільки він її не випустив з цієї кімнати.

— Софіє, я не екстрасенс, але стовідсотково можу сказати, — ти ходила зважуватися. Він зітхнув. — Мабуть, ваги показали плюс, бо іншого логічного пояснення твоїй поведінці я знайти не можу. Оглянувся за нею.

( — Іди до біса.) В умі послала його й продовжувала дивитися у вікно, тремтячими руками піднісши чашку з кавою до вуст.

— Софіє, отямся. Просив чоловік, він зрозумів його здогади вірні. — До біса усі ці ваги, може вони зламані. Говорив зупинившись у неї за спиною.

— Кохан, ти одружений? Не оглядаючись спонтанно запитала вона, погляд прикипів до голих крон дерев за вікном. Було цікаво якою буде його відповідь.

— Софіє, ти узагалі мене чуєш? Чоловік зробив крок в перед, практично здолавши відстань між ними, зупинився у неї за спиною.

— Ти не відповів. Холодно нагадала дівчина.

— Ні. Лиш важко видихнув він.

Софія зробила ковток кави, їй чомусь здавалося, що його відповідь буде «так».

— Чому?

— Тому, що ще не зустрів ту єдину. Льодяним тоном відсахнувся він, відразу нагадавши. — Ти відхилилася від теми. Не мав бажання обговорювати особисте, але те, що вона пішла на діалог уже добре і байдуже, що обрала таку тему.

— Мабуть, вона іще не народилася.

 В голосі дівчини добре чулася неприхована іронія — це остаточно вивело Кохана із себе.

— Ні, Софіє, мабуть, таки народилася. Та якщо поводитиметься так бездумно, то доведе себе до анорексії, і дай Боже, щоб це не мало плачевних наслідків.

Софія повільно обернулася, він знаходився надто близько, від цього серце у грудях заторохтіло. Відступила впершись в глянцеву поверхню кухонного гарнітура. Він дивився у вікно так наче не бачив її, вираз обличчя видався надто серйозним. Налякано обійняла теплу чашку обома руками. Мороз пробігся по тілу від його слів і від спогадів нічного сновидіння. — Ні. Ні. Він блефує. Твердила собі.

Його надто впевнений погляд стрибнув на Софію й наче паралізував її. Злякавшись себе повернулася знову обличчям до вікна, й аби не видати своїх емоцій брутально кинула.

— Ха-ха. Дуже смішно Кохан. Та якщо ти вже так хвилюєшся... Витримала паузу, не могла впоратися з припливом адреналіну поруч із ним. — Раптом щось... Принеси орхідеї, обожнюю їх.

Поставила чашку на кухонну поверхню і подалася від нього, та він наздогнав в кілька кроків, зловивши її за руку змусив зупинитися. Заглянувши в очі з погрозою кинув.

— Якщо ти зараз же не поснідаєш, я прив’яжу тебе і годуватиму на силу.

Софія хотіла висмикнути свою руку, але не змогла він надто міцно тримав її. Розсміялася йому в обличчя з насмішкою кинувши.

— Уявляю! У гіршому випадку я плюватимусь, у кращому по блюю потім.

Кохан закотив очима, вона робила це навмисно. Не розумів її поведінки, чи то від нервів, чи то від ненависті до нього. Йому було все це не приємно. Чоловік лиш роздратовано кинув.

— Роби що хочеш. Відпустивши її подався з кухні гримнувши дверима. В душі лаяв її останніми словами. Вона не приховано знущалася і робила це свідомо. Божевільна.

Софія набрала в пляшку води й подалася з нею у свою кімнату, де переодягнулася й побрела у спортзал зганяти калорії, адже ваги показали плюс два кг і це за двадцять чотири години. — Це не двісті грамів — це два кілограми. Звідки вони взялися? Для неї це стало нервовим зривом. Не розуміла, як таке може бути.

Піднявшись в спортзал була здивована, Кохан уже був тут і займався на силових тренажерах. Софія стала на бігову доріжку, під’єднала навушники до телефону, увімкнула музику й поклала його у банану. Старалася не дивитися на чоловіка, увімкнувши доріжку відрегулювала потрібну швидкість й почала займатися. Почувалася не конче зручно, через одяг який був на ній, а саме спортивні штани дайвінг і короткий топ бюстгальтер. Потрібно було одянутися скромніше, але ж не втікати тепер.

https://booknet.ua/book/lyutii-vorog-b359940

РАда бачити вас на своїй сторінці, ваші відгуки, коментарі та зірочки це шалена підтримка, що дарує натхнення. Спасибі вам мої любі, тішуся, що ви в мене є. Обіймаю! Бережіть себе!!!