Людині властиво не довіряти. Особливо незнайомцям. Особливо в критичні моменти. Особливо, якщо незнайомець вимагає повної довіри, але при цьому говорить про неймовірні для тебе речі. Чи продовжували б ви таку розмову? Я б зажадала доказів того, що незнайомець і справді мені не ворог.

От і в моєї колеги Кристини Асецької в книзі "Хранитель Карпат. Витоки" відбулася важлива розмова. В якій прозвучало питання, від відповіді на яке залежала подальша доля його учасників. Щоправда, тут  йшлося не просто про майбутнє, а про життя взагалі. Адже якщо учень відповість учителю неправильно, той може його вбити. Чому так сталось і що відповів учень читайте на сторінках книги!

Ось важливий уривочок де звучить те саме доленосне питання

– Степане, ми з майбутнього, – чугайстер дивився здивованими очима й підозріло насупив брови. Марк продовжував розповідь, – Акилина відьма з древнього роду. Босаркиня прагне заволодіти її тілом та отримати владу над усіма магічними істотами. Вона викликала часовика й він перемістив нас всіх сюди.

– Навіщо босаркині переміщати вас з собою?

– Очевидно, вона гадала, що опиниться тут сама. Здивувалася, побачивши нас. Не важливо, що босаркиня задумала, ми маємо її зупинити й повернутися додому. Нам потрібний артефакт для часовика. У тебе не завалялося зайвого?

– Ага, припадає пилом на дні скрині. Звісно ні. От не розумію одного. Припустимо, я повірив. Ти — чугайстер, вона — древня відьма, але чому я не можу відправити за грань мавку? Вона тут яким боком?

– Це Софія, з майбутнього. Ця мавка не шкідлива і допомагає нам, – Марк намагався здаватися переконливим, хоч і сам не вірив у щирість Софії. Вона явно щось приховувала від нього.

– Звідки мені знати, що ти не брешеш?

– Я твій учень. Колись, тобто в майбутньому, ти навчиш мене багатьох речей.

– Учень? Доведи це. Скажи щось таке, що я розповів би тільки учневі.

Приємного читання!
З ♥ Неталі МакКензі!