Привіт котики ! 

Сподіваюсь ви не пропустили мою новинку. Посилання залишу внизу. 

Сьогодні вийшла нова глава, поділюсь маленьким шматочком...

Виходжу з душу, а Ева вже стояла біля вікна, спиною до мене, навіть будити не довелось, вона з кимось голосно розмовляла телефоном, її голос був роздратований, вона була на взводі, цікаво це через мене, чи через те що її хтось розбудив. А далі я завмер почувши про що саме вона говорила та з ким. 

 - Мамо, я не буду цього місяця надсилати тобі кошти. - я думав її мати померла, вона ж говорила, чи я щось сплутав ? - ні, це ти послухай, нехай він і дає тобі гроші... а мені що до того, у мене їх просто не має. Отак, так покинув. - я стою й мовчу, вона брехала ? Навіщо ? 

 - Доброго ранку. - голосно вітаюсь, вона різко обертається, перелякано дивиться на мене, та ще не знає, що я все чув. 

 - Мені час. - кидає слухавку, бачу як бігають її очі. - ти хочеш щось запитати ? - настрій у неї явно не покращився. 

 - Не знаю, можливо ти сама розповіси ? - я не знаю як це запитати, й взагалі чи потрібно мені це знати. Але цікавість бере своє. 

 - Ні. Я не хочу про це говорити. - скільки болю було в цих пустих словах. 

 - Я можу дати гроші. - вирвалось з мене, тепер вона точно знає що я чув майже всю розмову. 

 - Тимур... як я тобі віддячу ? Ні, не треба. 

 - Треба. Давай номер карти. - шукаю свій телефон, який лежав десь на ліжку. - скільки ? 

 - Ти навіть не спитаєш кому це, й за що ? Тобі не цікаво на що підуть твої гроші ? - здіймає брови, пильно стежить за моїми діями. 

 - Цікаво, але якщо ти не хочеш про це говорити...

 - Це мамі. - перебиває мене, саме тоді коли я знайшов той клятий мобільний. 

 - Я думав вона померла. Ти ж сказала що її не має. - не розумію навіщо вона брехала, щоб викликати жалість ?

 - Для мене вона померла. - тут я впав у ступор. 

 - Але гроші ти їй пересилаєш. - дивно якось це все. 

 - Це дуже важка тема й доволі довга. А нам потрібно йти. Твоя родина чекає.

 Янгол який не вміє кохати