Якщо вам сумно і немає світла, можете почитати в новому додатку Букнету мою "Відьмину службу підтримки" офлайн. Будете сміятись на зло всяким телепням і заодно отримаєте безкоштовну психологічну підтримку від цього божевільного світу)  А ближче до ночі, запрошую на продовження серії, у "Відьмину службу кол-центру" - замовити собі трохи відпочинку) 

— В тебе така червона пика зараз, що геть мені страшно...дай пообіймаю? — я мовчки посміхнулася і притулила холодний коврик до лоба. — Знаєш, якщо Алан не втік навіть після цього, то він точно тебе любить. Я даю свою згоду на ваші відносини. Такий точно не буде витирати об тебе ноги...

— Арчі...— простогнала, сміючись крізь втому. От тільки коврики мене ще не благословляли! — Може ще у всього меблепарку треба брати згоду на наші стосунки?

— Та ні, тут і так конституційна більшість була за Алана. А от в новеньких прийдеться просити. І люстру не забудьте, все ж таки вона вас врятувала!