Інтерв*ю з героями (що цікавить читачів)

Доброго дня, любі!
Ті, хто відслідковує мою сторінку на ФБ, знають, що на минулому тижні я дала можливість читачам запитати у героїв моїх книжок про те, що їх цікавить поза сюжетом історії. Що з цього вийшло дивіться самі)))

1. "Пампушка для боса"

Катя, яка твоя  найзаповітніша мрія дитинства?

Катя (відкидається в кріслі й задумливо ковзає поглядом по стелі, посміхається): О, чесно кажучи, я та ще мрійниця, то ж конкретно ні про що не мріяла. Та й мені більше подобається не мріяти, а діяти. Колись давно ми з батьками й братами завітали до кафе, яке мені дуже сподобалося. Саме тоді я й почала готувати. Що буде далі - не знаю. Принаймні те, чим зараз займаюся, мені дуже подобається. Особливо через компанію Олега Юрійовича

2. "Пампушка для боса"

Олег Юрійович! Катька викликала у Вас таку офігенно-цікаву гамму асоціацій: то сонце+осіння гроза; то лаванда+айстри; то яблучне повидло+плед... Може вже час переходити до конкретних дій? Розстелили той плед, (можна без повидла), усипати лавандою і айстрами... Та показати Катюні все, на що Ви готові? А не поводити себе, як трирічний Олежик, який зарився у своїй пісочниці і чекає, коли ж до нього із своїм совочком прийде дівчинка- біда.

Катя зводить мене з розуму, але я не впевнений, що вона правильно мене зрозуміє. Моя пампушка не така, як всі, а дозволити собі довгі стосунки я не можу. Дурію й божеволію від неї, але не хочу робити їй боляче, якщо, раптом, закохається.  Хоча, маю зізнатися, така пропозиція мені дууууже подобається.

3. "Пампушка для боса"

Катя!  Коли ти відчула, як тебе нюхає твій бос, що тобі захотілося зробити в першу чергу? Ліктем під ребро чи з розгону поцілувати?

Та ну, я не така зла! Щоб одразу й ліктем під ребро? Фі... Про поцілунок якось і не думала. Хоча закралася думка про те, що поводиться, наче пес. Ще б лизнув! Хоча... 

4. "Пампушка для боса"

Олег Юрійович, зробили б стрептиз для Каті у своїх червоних боксерах чи слабо?

Повірте-так круто, як в Каті в мене ніколи не вийде. Але, сподіваюся,  зможу продемонструвати їй свою майстерність в дечому іншому.

5. "Пампушка для боса"

Катя, чи задумувалась ти над тим, як би склалось твоє життя була б ти стрункішою, значно стрункішою?  Чи була б такою безпосередньою?

Не знаю - ніколи не думала про це. Завжди здається, що всі вобли (вибачте, "стрункі дівчата") злі й роздратовані. Он як Мегера. В них тільки й думки що про схуднення. А жити ж коли? Може я й не чийсь ідеал, але на біса мені воно потрібно? Та й як я без "персиків"? Була б хоч трохи худішою - капець би був спині, а так сіднички все вирівнюють)

6."Його маленька сильна дівчинка"

Ігоре, як часто доводиться потрапляти до бажаної оселі таким чином, як до Даші? Маю на увазі збитого котика) або типу того.

О, на щастя все інше - виключно в межах посадової інструкції. То просто Даша мою фантазію розвиває не в тому напрямку. 

7. "Любов не в моді" (“До біса моду!”)

Мішель, перше про що ти подумала, коли на тебе вказала донька Миколи?

Як зараз модно казати "Боже, яке кончене"... Ну я знала, що деякі дівчата геть прибиті, але щоб настільки... Хоча, не приховуватиму-кайфувала від думки, що буде, коли скажу правду. Моє внутрішнє бісеня потирало ручки, а світла сторона мовчки увімкнула камеру, щоб все зберегти для історії.

8. "Перевиховання мамусиного синочка"

Макс, чи сподівався ти на такий "відворот" Маші, коли пропонував угоду Віолі?

Знав би, що так буде-100 разів би подумав. Хоча - грець з ним, головне, що Віола позбавила мене від цієї навіденої. Та й результатом я задоволений.

9. "Спаринг за любов" (“Спаринг з любов’ю”)

Діма, чому ти, вибач, такий "козел"? Спочатку "роздраконив" Аріну, довів до розлучення, а потім робиш все для того, щоб її повернути? Чи це взагалі ваша фішка така, чисто мужська?

Ну... (чухає потилицю й сором'язливо посміхається) Я намагався бути стриманим, але це було складніше, ніж я думав. Проблема ж не в Аріні, а в тому ідіоті... Ось щоб ви сказали, якби перед вашим чоловіком ходила якась кобила й постійно вішалася на вашого чоловіка й ледь не вивалювала перед ним своє вим'я? Це те ж саме! Тим паче, що він і мою кохану постійно нервує та дратує - як тут залишатися спокійним? Знав би, що вона вагітна, гадаю, спробував би стриматися, хоча й не факт. Тоді б, напевно, взагалі башню знесло б, якби дізнався, що він насмілився вийти з нею на ринг, знаючи про це.

10. "Замовлення для доньки"

Маша, чи була б ти щасливою без присутності Арті в твоєму житті?

Складно сказати - до його появи в моєму житті я майже не відчувала жодних емоцій, то ж ані радість, ані смуток мені не "загрожували".

11. "Дай мені шанс" (“Я не можу тебе любити”)

Маша, чи віриш ти в те, що від долі не втечеш?  

Ми самі обираємо свою долю - в це я вірю. Але коли вже обрав, то від неї не втекти. Я намагалася, як ви знаєте, але марно. Рада, що Антон виявився таким наполегливим.

12. "Двічі в одну річку"

Яна, Саша! Невже ніколи не чули вираз: "Не вір тому, що чують вуха, а вір тому, що бачать очі"? Це добре, що все вийшло так, але ж могло бути і інакше.

Саша: Ми...

Яна: Ну...

(Сміються, тримаючись за руки й перезираються. Саша киває, щоб кохана починала)

Яна: насправді я гадаю, що на той момент звістка про "зраду" стала лише останньою краплею. Ми обидва втомилися від того, що відбувалося з нашою родиною. Саша хотів забезпечити нас усім необхідним, але натомість змушений був фактично відмовитися від мене та наших дітей - робота займала увесь його час. Я ж втомилася все тягнути на собі. Вже не лишалося сил "розуміти" - хотілося нехай і не такого забезпеченого, але рідного чоловіка поруч. Певно, мені хотілося більше втекти від самої ситуації, а не Саші.

Саша: може хтось і засудить мене, але я гадаю, що наше розлучення навчило нас цінувати один одного. Я завжди знав, який скарб мені дістався, але почувавася винним перед Яною через брак часу та відсутність. Відтак хотів компенсувати все грошима, але... Знав, що вона варта більшого й хотів це їй дати. Як і нашим дітям. Не приховуватиму - був ображений, почувши про зраду, але навіть це б не змусило мене відмовитися від коханої. Як можна, якщо вона для мене найкраща? 

Я неймовірно радий тому, що ми знову разом, і вдячний і їй, і дітям, що дали мені другий шанс. Тепер я розумію, що є значно більше способів, як показати рідним, що любиш їх. 

Яна (сміючись): облиш, ти так кажеш, наче ми тебе ледь не з вулиці підібрали.

Саша: ви могли відмовити, не прийняти мене у свою родину, то ж це було б навіть гірше. Навіть не уявляю, що б робив, знаючи, що не заслуговую на вашу довіру.

Якщо у вас є бажання ще щось дізнатися цікаве про героїв моїх книжок - питайте=)))