Душевний спів Дженсена

 

Епізод твору "Новорічний квест".

— Зараз, коли летить сніг, — Еклз мрійливо подивився на білі кришталики, що кружляли навколо, — згадую свою дружину й квітучий сад, в якому ми разом любимо гуляти. Ці сріблясті подарунки неба, як пелюстки квітів, — продовжив з душею Еклз.


А він умів з душею, та ще й як зробить мінорне обличчя, всі завжди ридають, спробуй зупинити. Особливо фанатки на фанзустрічах.


— Мені її зараз не вистачає. Жаль, що вона не змогла поїхати зі мною, — продовжував Дженсен. — Я дуже сумую. Люблю з нею ходити в гори, — закусив губу, роблячи вигляд, що зараз заплаче. — За квітами... Довго ходимо...


— От артист, — засміявся Падалекі, проте крадькома й сам витер злегка вологі очі.


Він теж згадав про свою дружину, за якою дуже скучив.


— І… — Дженсен таки пустив сльозу. — Це так мило і… несподівано. О-о-ох, — шумно видихнув у мікрофон. — Я плачу. Плачу, бо… згадав… — спеціально тягнув паузу, поки глядачі, затамувавши подих, чекали. — Згадав раптом ще й Мішу.


Площа знову вибухнула сміхом.


— От зараза, — хихотів Падалекі. — Не зраджує собі.


— Гаразд, почнемо, — Еклз раптом різко став серйозним і, провівши по струнах, заспівав.

 

ПЕРЕКЛАД
«Дикий гірський чебрець»

О, літо на підході!
І дерева так солодко цвітуть,
І дикий гірський чебрець
Ходить кругами навколо квітучої грушанки:
«Ходімо, люба, ходімо...»
І ми підемо разом,
Щоб нарвати дикого гірського чебрецю,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»

Я побудую для коханої альтанку,
Там — поруч із кришталево чистим фонтаном.
Так, і прикрашу її
Всіма можливими кольорами гір.
«Ходімо, люба, ходімо...»
І ми підемо разом,
Щоб нарвати дикого гірського чебрецю,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»

Якщо моє справжнє кохання не зрозуміє мене,
Я, без сумніву, знайду іншу,
Щоб разом рвати дикий гірський чебрець,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»
І ми підемо разом,
Щоб нарвати дикого гірського чебрецю,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»

І ми підемо разом,
Щоб нарвати дикого гірського чебрецю,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»

МІЙ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ

 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Наречена, знижки та нова обкладинка❤️
Прекрасні, чарівні дівчатка, поспішаю повідомити вам, що книга Обрана бути нареченою оновила обкладинку (до слова, вже додано нову главу) Обрана бути нареченою Нагадаю, які тропи в книзі на нас чекають: - відбір
Ще раз про орієнтацію
В моїх творах. Її нема. Тобто люди просто не задаються питанням, хто їм подобається, хлопчики чи дівчата. Не визначають собі якийсь конкретний шлях, не повідомляють про нього батькам і не дивуються, коли відчувають потяг
Фамільяр-утікач. Анонс третьої глави
✨ АНОНС НОВОЇ ГЛАВИ ✨ Чотири роки розлуки. Чотири роки болю, полону, самотності й надії. Максимус був упевнений, що втратив Емільєна назавжди. Емільєн був упевнений, що Максимус більше не шукає його. Але вони помилялися
«прочитай мене №2»: шукаємо читачів ❤️
Одна з учасниць вийшла з марафону, тому шукаємо охочих підхопити читання чотирьох книг: ? «Наша отрута» — Дана Новак ? «Терапія спогадом» — Ейларіс Вальєн ? «Драксарія: Ехо безодні» — Ксенія
Зустрічайте "Млинцура"!
Зранку ще навіть не думала, а під вечір почала викладати ще одну свою історію. Хто читає мою «Ягу. Перезавантаження», той знає героя, бо йдеться про Млинцура, її фамільяра. Щоправда, перш ніж він пішов у Древній ліс,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше