Душевний спів Дженсена

 

Епізод твору "Новорічний квест".

— Зараз, коли летить сніг, — Еклз мрійливо подивився на білі кришталики, що кружляли навколо, — згадую свою дружину й квітучий сад, в якому ми разом любимо гуляти. Ці сріблясті подарунки неба, як пелюстки квітів, — продовжив з душею Еклз.


А він умів з душею, та ще й як зробить мінорне обличчя, всі завжди ридають, спробуй зупинити. Особливо фанатки на фанзустрічах.


— Мені її зараз не вистачає. Жаль, що вона не змогла поїхати зі мною, — продовжував Дженсен. — Я дуже сумую. Люблю з нею ходити в гори, — закусив губу, роблячи вигляд, що зараз заплаче. — За квітами... Довго ходимо...


— От артист, — засміявся Падалекі, проте крадькома й сам витер злегка вологі очі.


Він теж згадав про свою дружину, за якою дуже скучив.


— І… — Дженсен таки пустив сльозу. — Це так мило і… несподівано. О-о-ох, — шумно видихнув у мікрофон. — Я плачу. Плачу, бо… згадав… — спеціально тягнув паузу, поки глядачі, затамувавши подих, чекали. — Згадав раптом ще й Мішу.


Площа знову вибухнула сміхом.


— От зараза, — хихотів Падалекі. — Не зраджує собі.


— Гаразд, почнемо, — Еклз раптом різко став серйозним і, провівши по струнах, заспівав.

 

ПЕРЕКЛАД
«Дикий гірський чебрець»

О, літо на підході!
І дерева так солодко цвітуть,
І дикий гірський чебрець
Ходить кругами навколо квітучої грушанки:
«Ходімо, люба, ходімо...»
І ми підемо разом,
Щоб нарвати дикого гірського чебрецю,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»

Я побудую для коханої альтанку,
Там — поруч із кришталево чистим фонтаном.
Так, і прикрашу її
Всіма можливими кольорами гір.
«Ходімо, люба, ходімо...»
І ми підемо разом,
Щоб нарвати дикого гірського чебрецю,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»

Якщо моє справжнє кохання не зрозуміє мене,
Я, без сумніву, знайду іншу,
Щоб разом рвати дикий гірський чебрець,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»
І ми підемо разом,
Щоб нарвати дикого гірського чебрецю,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»

І ми підемо разом,
Щоб нарвати дикого гірського чебрецю,
Що оточив грушанку...
«Ходімо, люба, ходімо...»

МІЙ ТЕЛЕГРАМ-КАНАЛ

 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
✦ Щоденник Реда. Запис 5 ✦
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ З радістю повідомляю «Запис 5» до книги «Щоденник Реда» вже опубліковано ✅ Запрошую до читання ☕✨ Графік публікації: з понеділка по п’ятницю о 12:00. ✦ Колаж
Кинути чи повернутися?
Я така людина, яка дочитує навіть найнуднішу паперову книгу. І разом з тим я прекрасно розумію, що за цей час я могла б прочитати те, що дійсно мене вразить до глибини душі. Я можу відкласти її на місяць, два чи навіть рік. Хтось
Що криється за цим мовчанням?
— Нам вже час, — тихо мовила Єва, тепло усміхнувшись мені. — Вам обом потрібен спокій. На добраніч. Вони попрямували до виходу. Уже біля самих дверей Девіан підняв погляд на короля Азурета і, пересиливши
Анотація.
Я вже рік на платформі й усе частіше помічаю одну річ: деякі автори беруть шматок свого тексту й роблять із нього анотацію. Не знаю, як у вас, але мені це не допомагає дізнатися більше про книгу. На мою думку, анотація має
Новий візуал до Босу ))
Знову я до вас з новинами та шматочком тексту з візуалом. Так ось, я дуже радію, що книга опинилася на 1 стр в категоріях ромком та гумор. Усередині старої мазанки панував напівморок. У повітрі пахло
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше