Вітаю, мої любі натхненники!!!

Сьогодні діє знижка на історію, Анастасії-Валерії та Андрія.

​​​​Перші почуття. Розлука. Зустріч через роки.

ПІсля розлуки у кожного з героїв влаштоваге своє життя, та одна фатальна зустріч змінює все...

​​​​

Анотація.

Черговий викидень. Зрада чоловіка, його погрози викинути Анастасію зі свого життя, та позбавити роботи... Ці події вибили жінку зі звичної колії. Добре, що поруч залишилася запальна подруга, що не дасть розкиснути, та і тьотя підтримує.

Все частіше подумки жінка повертається у юність, до свого першого кохання. Здається вона й досі кохає свого Андрія.

Андрій надто злякався за доньку, яка ледь не загинула у ДТП. Чоловік не може збагнути, того, що Діану і його людей врятувала дівчина. У рятівниці доньки, впізнає своє перше кохання, але жінку звуть Валерія, а не Анастасія. Чоловік все більше відчуває, що Валерія — це і є його Анастасія, тому вирішує залишити жінку поруч...

               Анастасія-Валерія та Андрій

                                  Уривок.

— Валеріє, тож якою буде ваша відповідь? — Холодно поцікавився чоловік.

Анастасія зітхнула і знявши окуляри закріпила їх на волоссі, відверто глянула на чоловіка, який стояв неподалік.

— Я приймаю вашу пропозицію, але як і попереджала лише до того моменту, доки не знайду вакансію за фахом.

Бойко в душі видихнув, пильно та відверто дивлячись на жінку, був зачарований її красою. Синця не було. Отже, вона його замаскувала, це знав напевно, хоча почувався винним у тім, що цей синець з’явився.

— Чудово! — Холодно промовив чоловік. — Я можу ознайомитися з вашими документами та рекомендаційними листами?

— Так, звичайно. — Напружено погодилася Анастасія, та не охоче подала йому теку з документами.

Діана дивилася на жінку з вдячністю та захопленням і не втримавшись на емоціях кинула.

— Валеріє, нарешті ти будеш поруч.

Анастасія видавила посмішку й накрила руку дівчини своєю. Вона шалено нервувала, адже сьогодні її майбутній шеф чомусь без настрою, це надто напружувало, хоча голос жінки звучав спокійно.

— Звичайно буду, дівчинко.

Бойко з текою підійшов до підвіконня, й поклавши її на нього, вивчав складові. Першим ділом заглянув у паспорт: Валерія Романівна Мут, народжена 25.05.1986р. Прописка київська. Нічого особливого. Хоча рік народження Анастасії та Валерії той самий. Далі оглянув дипломи про освіту, хоча шкільного атестата не було. Усі навчальні заклади теж столичні. Місце роботи одне єдине. Рекомендаційний лист хороший. Причепитися немає до чого, наче все добре.

Донька з Валерію про щось розмовляли, Андрій перебив їхню розмову.

— Я перепрошую, а водійське посвідчення?

Анастасія мовчки вийняла посвідчення з клатчу та подала його чоловікові. Хвилювання зростало з кожною хвилиною й вдавати безтурботність ставало все важче.

Посвідчення вражало відразу три категорії А, В, С. — Що ж чудово. Цікавило, чи є навички водіння у цих трьох категоріях? Чи може вони куплені? Не втримавшись Андрій знову запитав.

— Валеріє, у вас діти є?

— Ні, немає. — Сухо відповіла жінка відірвавшись від розмови з Діаною.

Бойко ще деякий час вивчав документи, в надії знайти хоч якусь ниточку у минуле Валерії, але все марно.

Анастасія нервувала, не розуміла, чому чоловік так довго розглядає її документи? Що він там шукає? Чи може щось не так. Трохи побоювалася цього Бойко, адже, окрім того, що він нагадував їй її Андрія. Він надто привабливий і почуватися поруч з ним спокійно не могла...

               Рада вітати, Вас, на своїй сторінці!