Знаю, що у ці скрутні часи для нашої багатостраждальної країни це свято ожливо не найголовніше. Але, як відомо, все починалося з малого. З часів Нестора Літописця, друкарен Федорова та Котляревського втекло багато води, але хотів би відзначити, що можливо саме жага до творчості, спроб та пошуків нашої самоідентифікації і породила сучасну державність та усе що на сьогодні із нею пов'язано. Звертаючись назад, особисто мені ве ж-таки дуже прикро, що глобалізаційні процеси не оминули і нашу національну писемну творчість. З іншого боку, хочу побажати колегам продовжувати своє непросте, іноді, навіть, невдячне ремесло. НЕ лише для себе, а передусім, перед своїми НАЩАДКАМИ, тіми хто прийде та ще буде. Я вірю, що сьогодення пройде та настане новий снітанок для нашої країни, коли НАША національна культура, традиція та історія, все ж набудуть своєї глобальності та займуть провідне місце у історії людства.

Побажання читачеві: література є різна, і вирішувати тобі що, як і коли читати. Але пам'ятай, що є бессмертна класика, яка ніколи не застаріє. Але з іншого боку є сучасний письменник, який є дзеркалом твого життя. Якщо хочеш віднайти те саме дзеркало, яке на твою думку найвлучніше відображає дійсність, тобі буде необхідно ознайомитись із класиками національної та зарубіжної літератури. Пам'ятай, що письменник не зможе бути без тебе так само, як і ти без нього. І хай щастить у твоїх пошуках.

Із днем писемності, друзі!

Ваш Nicolas Madeyra