Як це, прокинутися зранку не у своєму ліжку?

Як це, прокинутися зранку не у своєму ліжку? 

Відповідь на це питання Ви дізнаєтеся, прочитавши уривок з книги "Прірва між нами"

- О-у-у… - протягла Катя, відчувши власне тіло, яке було ніби нашпиговане голками та переїхане катком одночасно.

Кожен раз вона говорила собі, що це було востаннє, але кожен наступний раз зривалася не в змозі справитися зі своїм болем та кожного разу проходила через те пекло, яке тільки могло дарувати похмілля. От і сьогодні все було по наперед відомому сценарію, який треба було пережити, ніяк не інакше.

Її відчуття ще не в повній мірі прокинулися та не могли проаналізувати все що було поруч, адже тоді б вона відчула та побачила хто був зовсім близько та те, як пильно цей наглядач стежить за кожним її рухом та реакцією тіла, жадібно ковтаючи слину та прикушуючи нижню губу від задоволення.

Блим… з прищуром зробила ще один підхід та впустила світло в кришталик ока, аби швидше адаптуватися.

Блим… ще один раз та на довше, впіймавши розпливчасті тіні та окремі відтінки кольорів, мозком в повній мірі не усвідомлюючи, що бачить перед собою.

Блим… стараючись на цей раз змінити фокус аби бачити картинку якісніше та в цілому…

- А-а-а-а!!! – заорала як не з себе, від страху ґвалтуючи наднирники, які спровокували викид адреналіну, що моментально потрапив до крові та різко скорочував м’язи.

Переляк, який охопив дівоче тіло підірвав її з ліжка на якому вона лежала, несвідомо заставляючи його забитися у кут та верещати як навіжене. Як на зло, кута не виявилося поруч, і у судомних стрибаннях та підтягуваннях ніг до себе, неначе її хтось міг покусати за кінцівки, Катя відсунулася настільки до краю, що за долю секунди звалилася з м’якого матрацу, виблискуючи голими ногами в повітрі, як на атракціоні.

- Господи! – заволала вона, коли перевела дихання, що збилося від зіткнення з твердою поверхнею, яка дарувала їй потрясіння але й відчуття приземленості.

Серце скакало галопом та витанцьовувало, пробиваючись крізь ребра, наголошуючи на тому, що з алкоголем пора зав’язувати, адже так і померти можна від інфаркту міокарда, який спричиняють подібні переляки.

- Приємно, але не вгадала, - почулося згодом разом із головою, що винирнула із-за ліжка так, аби Каті зі свого положення було видно співрозмовника.

- Що ти тут робиш? – гаркнула через біль в голові, роздратовано свердлячи нахабного чоловіка перед собою, який споглядав за неймовірно феєричним приземленням своєї гості та тішився від задоволення.

- Я тут живу… - спокійно відповів Горін, продовжуючи веселитися та смакувати нові відтінки цікавих емоцій.

- Що?!! – здивовано перепитала вона на емоціях та відразу почала дезорієнтовано роздивлятися по боками, міняючись на обличчі від розуміння того, що вона зараз не в себе вдома, а ліжко з якого вона впала зовсім не її.

- Радий вітати прекрасну гостю у своїй холостяцькій барлозі, - засіяв як сокіл ясний від її реакцій та від того, як мінявся дівочий погляд, а разом з ним і емоції, які моментально прикрашали її обличчя червоним рум’янцем.

- Я, що - гола? – з новою порцією усвідомлення, знову зірвалася та в паніці почала закутувати себе в простирадло, з яким звалилася на підлогу.

Обхопивши себе обома руками та притиснувши те простирадло до тіла так, ніби хтось зазіхав його відібрати, Катя старалася внутрішніми потугами не тільки прийти до тями, а й згадати подробиці вчорашнього вечора та те, як вона сюди потрапила, але провалля було настільки великим, що в ньому не можливо було нічого виловити.

- Майже, - відповів лукаво чоловік з іскорками в очах та зайвою слиною в роті, яку прийшлося відразу глитнути.

Задоволений подібною розвагою, Горін вмостився на ліжку ще зручніше, аніж до цього, отримуючи свій кайф від кожної наступної її дії. Треба було зізнатися, що в такому стані вона була не тільки цікава, а й приваблива по-своєму: волосся стирчало у різні боки, неначе у ньому вила кубло пташка, під очима розтіклася патьоками туш, лице опухле від випитого, очі дезорганізовані, а спокусливі припухлі губи прочинені від здивування. Така собі мила природня краса, дивлячись на яку хочеться сміятися від пуза та зацілувати до смерті. Це тобі не вічно намальовані, накачані ботоксом ляльки, обличчя яких та нанесена фактура не міняється не при яких умовах, неначе із сталі відлита – нежива та холодна.

- Ти мене роздягнув? – мало не спопеляла своїм поглядом, розуміючи, що під простирадлом лише трусики.

- Скажи дякую, що втримався, - спеціально грав на дівочих нервах, фліртуючи. Аж надто вона була цікавою у цьому стані, а ще, треба було покарати норовливу за вчорашнє. Усі плани йому зіпсувала, а він бо хотів перейти на інший рівень спілкування не так контрастно, як це виглядає зараз. - Не можна бути такою п’яною та такою спокусливою одночасно, - грайливо кліпнув оком і цим розбудив бурю емоцій, що сколихнула і так крихке становище в середині красуні.

Читати книгу