– Слухай, Томе як твій гурт? Як хлопці? – запитав Джеймс.
Том злегка посміхнувся та зробив ковток білого вина.
– Відстав ти від життя, старий. Я покинув гурт ще пів року тому.
– Нічого собі. Я пам'ятаю, ви були досить популярні, – зі здивуванням відповів Джеймс.
– На це були свої причини, – Том подивився на мене та відправив повітряний поцілунок. Джеймс підозріло поглянув на мене, а потім на Тома.
– Не може бути. Причина – це Кетрін? Так? – його шокований погляд перемістився в мою сторону.
– Так, – твердо відповів Том з посмішкою на обличчі.
– Мені б твою рішучість, і можливо ми б з Наомі були б разом, – опустив голову вниз, ковиряючись виделкою по тарілці.
– Не потрібно засмучуватися, – я положила руку на його плече та погладила. 
– Мені спокою не дає те, що вона заміжня, – сумно відповів Джеймс.
– В неї не все так гладко, як ти думаєш. Через тебе. Ти ж знаєш, яка вона людина. Вічно мститься людям, які зробили їй боляче. Але тут вона зіграла злий жарт з самою собою, а коли зрозуміла - було вже пізно. Вона до безтями кохає тебе, повір мені. Ти думаєш, я б влаштувала це все, якби вона не кохала тебе. Звичайно, ні. Я також ризикую. Тому що якщо щось піде не так - нашій дружбі настане кінець. Я хочу тебе попросити, не дорікай їй в її косяках, не згадуй минулого. Навіть якщо і вона буде обурюватися, зроби все можливо, щоб уникнути сварки, – відчайдушно говорила я.
– Поцілуй її та затягни у ліжко, – додав Том.
– Том правий. Це найкращий варіант.
– Це точно, – сказав Джеймс і ми розсміялися.