Божевільне кохання, чи кохання божевільних?

Хто ж не мріяв про кохання - таке, щоб накривало, мов стихія, що налітає дев'ятим валом, та затягує до шаленого виру?! Хотілось би відчути таке? А, якщо кохання зносить взагалі все - і самих закоханих? Воно не просто божевільне: воно руйнівне і ледь не вбивче! Коли й жити один без одного - сил нема, і разом бути - мука. Що тоді?

А тоді читаємо бурхливу історію талановитої авторки Христини Лі Герман Не лий за мною сліз 

Пристрасті, що вирують на сторінках її книги, позбавлять спокою, порвуть шаблони й не відпустять.

Анотація до книги "Не лий за мною слiз "

Христина: Найбільше в житті я кохала чоловіка, якого ненавиджу! Ми з ним не пара, тому я втекла. Викреслила Калиновського з життя і вийшла заміж. Думала, інший чоловік допоможе забути. Наївна. Я зруйнувала все. А коли повернулася, зрозуміла — це тільки початок. Калиновський теж одружився. Проте чомусь забув, хто його дружина, і тепер нищить мої нерви, примушує горіти від люті і дикого бажання прямо зсередини.
Данило: Я гадав, що забув її назавжди. Думав, що зненавидіти сильніше неможливо, бо кохав її несамовито. Та вона припхалася на моє весілля і все знищила. Я знову сліпну від жаги і пристрасті. Не можу знайти місця ніде. Це як прокляття. Вона моє прокляття. Я знав, що одержимий нею, але не підозрював наскільки. Та є нюанс — ми одружені, і не один з одним.