Подяки, рекомендації і наша новинка))

Десь-то всі пишуть блоги-подяки, треба й мені))

Дякую організаторам конкурсу “Знайомство з відьмою” за те, що нагородили мою книгу “Не дивись у дзеркало” за найкращу обкладинку.  Дуже приємно, адже книг було багато, і обкладинки у всіх чудові та оригінальні. Але багатьом учасникам голосування сподобалася моя, і я дуже тішуся з цього.

Хочу познайомити вас із авторкою цієї обкладинки. Це талановита письмениця і дизайнер ( чи артер, я не знаю точних визначень)) Христина Лі Герман. У неї дуже класні роботи, рекомендую погортати її блоги і подивитися. А можете й спробувати щось замовити))

А ще вітаю свою єдину і неповторну співавторку Владу Холод зі здобуттям призового місця! Дуже радію за тебе, ти крута! Вірю, що попереду багато нових перемог!

Ну і всім іншим переможцям та лауреатам конкурсу мої щирі привітання!

Ось така краса, авторка першої обкладинки - Христина, а другої - Марія Драч! У Марії теж суперові робти, рекомендую всім! 

Ну й, користуючись нагодою, хочу запросити читачів зазирнути до нашої з Владою книги “в процесі”  — “Парі на наречену”.

Це весела і романтична історія про те, як популярний актор після зради коханої дівчини побився об заклад зі своїм другом, що зможе зробити з першої зустрічної дівчини “зіркову наречену”.

Поступово, читаючи книгу, дізнаємося, чи йому це вдалося. Поки що наші герої лише приглядаються один до одного і не знають, чи так уже їм потрібна ця авантюра))

Але ж ми знаємо, що просто так нічого не буває…

Пропоную прочитати невеличкий уривок із нового розділу:

Та цієї миті  неподалік від мене зупинилося таксі, і з нього вибрався Стас. Він виглядав трохи дивно: одяг був  мокрим, немов він тільки що побував під дощем, волосся також вологим. Але ж надворі стояла ясна погода, хоч вечір і був прохолодним. 

— Я прийшов, — сказав він, наблизившись до мене. — Ти обіцяла, що якщо прийду, якщо скажу ті слова з екрану, ти погодишся, памʼятаєш? 

Я тільки очима кліпала, не в змозі вимовити жодного зв'язного слова. 

Потім спромоглася все-таки сказати:

— Я думала, що це все жарт…

— Ні, я говорив і говорю серйозно, — він, здавалося, добре змерз. — Все, що ми тоді вирішили, залишиться в силі. Звісно, якщо ти сама не передумала…

— Я… не знаю, — розгубилася я. — А що мені треба буде робити? І чи можна це сумістити з працею у супермаркеті? 

— Ні, з супермаркета тобі доведеться розрахуватися, — сказав він. — Я платитиму тобі зарплату… Скільки ти тут отримувала? 

Я назвала суму, а він презирливо скривився. 

— Щось геть небагато за таку важку роботу! Зможу платити тобі вдвічі більше, якщо будеш виконувати мої побажання. 

— А хтозна, які в тебе там побажання, — не витримала я. — Може, вони ще мені не підійдуть? 

— Нічого особливого, я ж казав, — він нетерпляче знизав плечима. — Це все буде для преси. Хай познімають і поописують моє життя, те, чим я займаюся, з ким спілкуюся. А ти будеш мене супроводжувати на різні заходи, вечірки, свята. Ну і просто "світитися" в соцмережах разом зі мною. Вигадаємо цікаву історію…

— Яку? — з недовірою спитала я. 

— А ти розкажи трішки про себе, я й придумаю, як краще цю інформацію адаптувати під наш задум. 

— Ну, я не знаю, — я дійсно була дуже здивована. Чому він не вибрав для цієї ролі якусь актрису, чи студентку, а зупинився на моїй кандидатурі? 

— Втім, якщо ти не бажаєш, то я ж тебе не змушуватиму, — сказав Стас трохи втомлено. — Вибач, у мене сьогодні був дещо важкий день, з самого ранку на зйомках, от тільки зараз зміг вирватися. Одяг мокрий у мене, бо не було часу перевдягатися. Спішив, щоб тебе ще тут застати…

Мені стало трохи незручно.

— Ой, ти, мабуть, змерз, — сказала я. — Сьогодні досить холодно, а ти так легко одягнений.

— Ну то що, ти погоджуєшся? — спитав він. 

— Ну, я можу спробувати … Але раптом не вийде, то тоді пошукаєш когось іншого. 

— Чудово! — він зрадів. — Тоді завтра розрахуєшся з роботи і прийдеш до мене додому, я зараз адресу напишу…

Я насторожилася. 

— Додому? Навіщо? 

— Ну, нам незручно буде обговорювати деталі і підписувати контракт в місці, де нас може хтось почути чи підгледіти. Я, звичайно, ще не світова знаменитість, але папараці мене вже знають в обличчя. Коли потім почнемо розвивати нашу легенду, все має бути чітко продумано… Тоді вже й про себе розкажеш, щоб я знав, що говорити, коли журналісти спитають про твоє минуле. 

— Ну добре, — сказала я. — Прийду до тебе додому, але пам'ятай, про що я попередила одразу: ніякого інтиму! Чисто ділові стосунки! 

Цікаво, що буде далі? Тоді додавайте книгу в бібліотеку, підписуйтеся на авторів та стежте за розвитком подій))

Оновлення — щодня, приблизно о 8-9 ранку! 

Бажаю усім нам гарного, затишного вечора та мирної ночі!