Мевіл вимушений затриматися в охоленому пітьмою маєтку. Повертатися тим же шляхом доволі небезпечно, монстри могли взяти його слід. Тож залишається лише йти в обхід...

Він йшов повільно, обережно переступив через оббитий поріг, швидко оглянувся і, прислухаючись до оточення, прилинув до стіни біля входу. У центрі кімнати стояв величезний, циліндричної форми, зелений кристал, з якого у різні боки стирчали сотні поменше. Також від нього линуло слабке, кислотного відтінку, сяйво, а сам кристал був вкритий просоченим слизом павутинням. Звідти, тонкі, майже невидимі, нитки тягнулися до численних хаотично розкиданих, коконів, окремі з яких, досягали людського зросту.

Новий розділ можна прочитати за посиланням "Божевільний світ". Нагадую, оновлення виходять кожні три дні)

Знайшов це у щоденнику Анрі, сподіаюсь, це не більше ніж плід її бурхливої фантазії.