"Потеревенькаємо?" або "Три факти про авторку"

Привітусики, дорогенькі!

Сьогодні статистика показала мені цифру 100 у рядку регулярних читачів (тихенько рюмсаю над своїми 32 котиками, що підписалися ❤), тож вирішила що прийшов час познайомитися ближче.

І ні, це не тому, що мені захотілося взяти участь у цьому флешмобі трьох фактів про автора. Ну добре, може і маячила в мене ця думка якийсь час, але, АЛЕ(!), в мене он який серйозний привід для цього поста є. Тож годі про причини...

...погнали знайомитися :)

1. Мій улюблений мультфільм дитинства – "Король лев"

Знаєте чому це важливо? Бо усі мої головні чоловічі герої тепер ніби списані з Сімби. До речі, це не моє спостереження, а однієї з моїх подруг :D Я ж довго була впевнена, що просто вкладаю в цих хлопців величезну таку частинку себе. Втім, я й сама наче те левенятко: вже давно пора мати свою сім'ю та обов'язки, а в мене одна "Хакуна-матата" в голові.

2. Пишу зі шкільної парти

Як і багато інших тутешніх авторів, я почала активно писати свої перші фанфіки десь класі в п'ятому. Якраз йшла шалена хвиля популярності "Усіх жінок відьом" й ляльок "Bratz". Чому я акцентувала на цих двох фандомах, геть не маючих жодного спільного між собою? Бо саме це з цього колабу й почався мій творчий шлях :D

Якщо комусь цікаво, то це була історія про чотирьох сестер Bratz, які мали магічні здібності й жили неймовірно захопливим життям (дійсно "неймовірно захопливим", адже в них кожного дня щось ставалося. КОЖНОГО дня, народ. Я б пристрелилась опинись на їхньому місці). А потім, в них народилися діти – феїчки Winx , і увага повільно перейшла до них :D

Ця перша робота зайняла 17 зошитів по 96 аркушів у кожному. Я писала кожний день, робила замальовки сцен, жила цією історією.

Не хочеться думати що я злила у ЦЕ весь свій творчий потенціал, але іноді мені дійсно так здається :D

До речі, яка була ваша улюблена відьма з Charmed, лялька Bratz та фея Winx? В мене то були Фібі, Джейд (хоча Хлоя завжди була ближча по характеру) та Муза (хоча тут як з Bratz, Стелла мені більше підходила).

3. Псевдонім (а чому і не про нього, так?)

Загалом, мені дуже пощастило з ім'ям та прізвищем. Серйозно, настільки пощастило, що воно само по собі виглядає як псевдонім. Проте через те, що в нашій творчій сім'ї у всіх прізвище перекладено на англійську, я залишила цей прикол і теж стала Хоуп.

(Ось вам ще один бонусний факт: в мене мати пише вірші та тексти пісень, а середня сестра зупинилась на поезії, хоча її проза мені теж дуже подобалась)

А ім'ям "Вірджинія" мене мама з дитинства кликала :D І воно до англійського Хоуп підходило більше за моє рідненьке.  Тож ось так я і стала Вірджинією Хоуп, до цього була просто Ві Хоуп, а ще раніше "радисткою" (не питайте :D)

А на цьому поки все, дорогенькі,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤