"Кохання до кумира. Привіт із минулого"

- Я егоїст? - повторив Том, ледь тримаючи себе в руках. Негативні емоції вирували в його душі.

- Ти, – твердо відповіла я. – Ставиш свої проблеми вище всіх. Нещасний. Боляче йому. Пожаліти тебе? – з сарказмом запитала я.

Він мовчки підняв голову вгору та глибоко вдихав. Напруження зростало між нами з кожною секундою. Злість, сум, сексуальне збудження змішалося в один коктейль. Ще трошки і він вибухне.

Луїс та Емма голосно перешіптувалися та відволікли нас один від одного.

– А ви могли б попередити, що затіває ця красуня, а не відмовчуватися на мої запитання, так брат?

Вони мовчки опустили голову, не говорячи ні слова.

– Я вам довіряв, а ви мене так підставили, – продовжував Том.

– Ми хотіли якнайкраще, – не витримала Емма.

– Еммо, помовчи! – відповіла я. Мене розпирало від злості. – Звичайно, всі винні. Я, Луїс, Емма, Марк, дівчина, з якою ти відкрито фліртував. Всі, крім тебе. Ангел, який спустився з небес на землю. Можливо, впасти перед тобою на коліна та попросити вибачення? – на підвищеному тоні говорила я.

– Я винний?

– В кінці повинна бути крапка. Це уточнення. Зрозумів?

Хотілося вліпити йому ляпас та піти геть. Залишити його до тих пір, поки не прийде до себе. Він впритул підійшов до мене. Його рване дихання заставляло божеволіти. Серце, здавалося, ось-ось розірветься на шматки. Легким дотиком він торкнувся мого підборіддя та підняв вгору. В голові запаморочилося так, що я ледь стояла на ногах.

– Твій язичок хоче доброї порки.

Я провела язиком по своїх губах, які вмить стали сухими. Повітря в легені перестало поступати. Тіло дико боліло від емоцій, які вирували всередині. Я з силою зжала руками кухонну тумбочку.