Рецензія на конкурсний твір "Місто на погості"

 

Привіт, друзі!

Все менше часу до завершення конкурсу й чергове оповідання, що закарбувалося в пам'яті завдяки містичній атмосфері та цікавому сюжету. Місто на погості від Ілона Соломська. Це ще один автор із творчістю якого я стикаюсь вперше й не жалкую, що помітив даний твір.

Історія починається з опису кладовища до якого завітала головна героїня оповідання. Власне з цього моменту мене, як читача занурило до відчуття містики у яку віриш. Описи мандрівки погостом цілковито відповідають картині, що кожен із нас може побачити завітавши до "міста мертвих", як зокрема називає його автор. 

До місця скорботи жінку привели справи, а саме - втрачене кохання, яке вона попри все хоче повернути. Згідно із задумом, містичний ритуал має зарадити втраті, тож головна героїня наважується вдатися до контакту з потойбіччям. Минають дні, але омріяна мета не поспішає втілюватися у життя, натомість жінці і її коханому починає загрожувати справжня небезпека, адже загравання із темрявою зазвичай призводить до сумних наслідків…

Ця історія мені найбільше запам'яталася своєю атмосферою й зокрема тим, що по завершенні вона здається абсолютно цілісною, гармонійною у своїй похмурій красі. На конкурсі чи не кожна пригода має містичну складову, бо ж і тема до цього зобов'язує. Деякі з відчуттям містики, яку усвідомлюєш, втім одночасно перебуваєш як у містерії, так й поміж подій реального світу. Якісь з оповідань жартівливі, або ж навпаки. Одним словом різні й це, на мій погляд, чудово, як для читачів, так й для конкурсу в цілому. В оповіданні "Місто на погості" мені відчувався (на мій суб'єктивний погляд) чудовий баланс. Тут прям "містика-містика", але така у яку віриш! 

Щодо самого тексту - читати було легко й приємно. Відчувається, що над історією працювали не лише з урахуванням розкриття ідеї, але й самої подачі.

На момент прочитання автор твору ще не мав відгуків, крім мого й сподіваюсь, що після публікації блогу, отримає хоча б невеликий фідбек, що дуже цінною для людей, котрі наважилися показати свою творчість читацькому товариству.

Бажаю успіху історії та натхнення авторові, що створив цікаве, атмосферне оповідання!

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Коли говорить вітер...
«Коли порив вітру гасить останню свічку, а тіні на стінах починають жити власним життям, знай — час настав. Вони прийшли по свої борги». Відчуваєте це раптове коливання повітря? (⁠.⁠ ⁠❛⁠ ⁠ᴗ⁠ ⁠❛⁠.⁠)
Оновлення
Сорочка тут, щоб блог не знесли. — Скажи мені зупинитися... — прохрипів він прямо в мої закривавлені губи, важко дихаючи. — Не зупиняйся, — видихнула я йому в рот. — Я хочу відчути тебе.
Один жанр
не означає автоматично схожих творів, навіть у одного автора. Мої три - всі абсолютно різні. Сама не знаю, чому так вийшло, вони писались самі)) Приблизно так: - Мам!.. Ну, ма-ам! - Я зайнята, відстань. - Ну ма-а-ам! Ну я недовго. -
Презентація романтично-терапевтичного фентезі
♡⁠‿⁠♡ Привіт, мої любі читачі! Сьогодні я хочу представити вам особливу, дуже глибоку і водночас захопливу історію, яку ми починаємо разом — «Терапія співзалежності: Як закрити борг і не втратити себе» (Історія
Сміливість бути видимим
Синдром самозванця, страх осуду чи заздрощів, звичка бути «скромними» й не виділятися... Все це змушує нас зменшувати свій масштаб, аби іншим поруч було «зручно». Але ваша унікальність створена не для того, щоб
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше